І я собі уявляю виступ пана Керрі на Майдані, де стояло кілька десятків тисяч людей...
Голос Америки: Які Ваші прогнози щодо саміту у Вільнюсі, що розпочався сьогодні? Чи залишається бодай невеликий шанс на підписання Угоди про асоціацію?
Володимир Огризко: Питання сьогодні навіть не в тому, чи буде поставлено підпис. Питання сьогодні в тому, що на українських майданах збираються сотні тисяч людей, які чітко і ясно говорять: наш шлях є європейським. Ми з нього не звернемо. Ми будемо йти до Європи.
Тому не так важливо, чи ми підпишемо сьогодні, чи завтра цю Угоду, чи через два місяці, чи через три місяці. Головне – що суспільство сказало своє «так» європейській інтеграції. А якщо влада цього не почує – ну, так тоді вона зникне дуже швидко, як сніг на сонці.
Г.А.:Ще недавно політологи в один голос твердили, що Янукович справді хоче підписати Угоду з ЄС, але боїться звільнити Тимошенко. Сьогодні навіть ця проблема відійшла на другий план; сама екс-прем’єрка просить підписати асоціацію без її звільнення. Що, в такому разі, перешкоджає?
В.О.: Головною перешкодою на шляху української євроінтеграції став тиск Росії. Я думаю, що помилка і української, і європейської влади, і, до речі, США полягає в тому, що жодна зі сторін не прорахувала, що буде робити Росія. Її залишили, так би мовити, поза дужками. Натомість тиск Росії виявився брутальним, не співмірним зі здоровим глуздом, не кажучи вже про міжнародне право.
Європейцям треба трішечки змінити «тембр голосу» і дещо почути з того, що хвилює українське керівництво
І зараз, коли відвертий ляпас отримали всі три сторони – і Україна, і Європейський Союз, і США – усі троє мають нарешті зрозуміти, що виходити з ситуації треба спільно. Треба думати, як знайти нову дорожню карту для того, щоб усі три сторони відчули себе переможцями.
Г.А.: Які, до прикладу, заходи протидії російському тиску мають бути у цій новій «дорожній карті»?
В.О.: Сказати по правді, європейцям треба трішечки змінити «тембр голосу» і дещо почути з того, що хвилює українське керівництво. Адже треба дійсно шукати відповіді на питання, як Україні пережити найбільш складні перші місяці чи навіть кілька років переходу. Звісно, не йдеться про захмарні 160 мільярдів, яких зажадали у президента Януковича.
Але європейські політики вже запропонували, мені здається, абсолютно нормальний варіант, коли Україна готує реальний проект трансформації, а Європейський Союз пропонує під цю трансформацію дуже чітку і ясну фінансову підтримку. Я думаю, це той шлях, яким нам треба буде йти вперед.
Г.А.: Петиція на сайті Білого дому з вимогою санкцій проти Януковича та його урядовців стрімко набирає підписи; зібрано вже половину з необхідних 100 тисяч. Чи матиме ця петиція якісь наслідки, окрім символічних?
В.О.: В політиці дуже багато символіки. І дуже часто речі, які мають символічний характер, набирають цілком реальної ваги.
Г.А.: Після того як українська влада взяла «паузу» в євроінтеграції, держсекретар США Джон Керрі скасував свій візит в Україну. Чи слід це розцінювати як «дзвіночок» до початку міжнародної ізоляції?
В.О.: Я думаю, що Джону Керрі треба було приїхати в Україну. Я думаю, що це не зовсім продумане рішення. Навпаки, в ті моменти, коли країна переходить рубікон, коли суспільству треба дати черговий дуже важливий імпульс для змін, тоді друзі потрібні. Демарші в даному випадку ідуть стосовно влади. А ми повинні говорити про суспільство. І я собі уявляю виступ пана Керрі на Майдані, де стояло кілька десятків тисяч людей – я думаю, це був би значно сильніший сигнал для суспільства, ніж скасування його візиту.
