В невеликому містечку Бишопвилл, в штаті Південна Кароліна, живе ентузіаст садівництва Перл Фрайар. Він переконаний, що наполегливість і важка праця завжди перемагають. Садівник часто виступає перед молоддю, закликаючи її шукати в собі таланти. Його мотто: займатесь улюбленою справою, робіть корисні речі і до вас прийдуть успіх та визнання. Своє покликання Фрайар знайшов у садівництві, яке він перетворив на мистецтво.
Сад Перла Фрайара наповнений різноманітними, мистецько підстриженими і модифікованими деревами та кущами, містить такі послання, як: «Любов, Мир і Добра воля», «Ненависть шкодить», «Любов і Єдність».
Впродовж чверть століття Перл Фрайар самотужки створював на трьох гектарах сад, який би віддзеркалював його тягу до праці і бажання стати позитивним прикладом.
Фрайар розбив свій сад 1984 року, коли побудував житло на колишніх фермерських землях.
Він прагнув виграти нагороду місцевого садівничого клубу. Але ця організація повинна була зробити в його випадку виняток. Він оселився поза міськими межами, а в попередніх випадках клуб обмежував розгляд номінацій лише міськими ділянками. Крім цього, ще ніколи клуб не давав нагороди чорношкірим родинам. Перл Фрайар говорить:
«Для мене питання не стояло в тому: чорний чи білий. Йшлось про те, що я вірив в себе, у власні творчі спроможності. І завжди можна зробити виняток. А де є один виняток, там може бути і інший».
Сусід садівника Семмі Шерод каже:
«Він тут чудово попрацював, мені це сподобалося, я також вирішив почати такий сад! І він також вийшов непоганим».
Щороку тисячі людей відвідують Бишопвилл, щоби побачити сад Фрайара. Фактично, він допомагає економіці свого маленького міста. Адже як і інші населені пункти сільської Америки, Бишопвилл страждає від нестачі роботи і бідності. А сад приваблює до себе туристів і їх гроші. Дуже часто відвідувачі широ захоплені побаченим:
«Це треба бачити, слова не передають цього!....Лише один чоловік – важко повірити – але це чудово!», - розповідають туристи.
Хоч Фрайару вже майже 70, він продовжує довгі години працювати в свєму саду. Він переконаний, що навіть коли у нього закінчаться сили, своїм прикладом він надихне інших. Адже вже започатковано фонд, з якого підтримуватиметься його сад і зберігатиметься спадщина садівника.
