«Стоп цензурі!» Громадський рух під такою назвою започаткували українські журналісти. Топ-ведучі телеканалів, зірки інтернет-журналістики, відомі медіа-експерти підписали заяву, в якій вимагають припинити тиск на журналістів та не допустити репресій і звільнень тих журналістів, які публічно заявили про цензуру в ЗМІ.
В Україні поширюється вірус цензури. Його можна зупинити, поки не почалася епідемія. Так вважають українські журналісти, які започаткували громадський рух «Стоп цензурі!»
Вони твердять – з приходом нової влади іде згортання свободи слова в українському медіапросторі: на журналістів тиснуть, теленовинами маніпулюють, негативну інформацію про посадовців намагаються замовчати.
Влада і менеджери каналів заперечують – діагноз неправильний, ніякого тиску нема.
Натомість журналісти повідомляють про нові й нові загрозливі симптоми:
Тетяна Чорновіл, газета «Лівий Берег», розслідування корупції у владі:
«Якийсь анонім дістав телефон мого чоловіка, який взагалі не має стосунку ні до політики, ні до журналістики, і вони йому почали погрожувати, що його дружині «відірвуть голову». Тобто вперше за п’ять років я отримала погрози фізичної розправи».
Репортери переконані: головні ліки – не мовчати. Це допомагає – каже один із «підписантів» заяви про цензуру на каналі СТБ.
Сергій Андрушко, СТБ:
«Що змінилося після заяви. От у нас на нашому каналі працювати стало простіше. Вийшов той фрагмент відео з вінком, не було знято жодного сюжету з етеру, ніхто не заважає працювати. Тобто два тижні ми працювали нормально як журналісти. Я не знаю, чи довго так буде тривати, але сподіваюся, що ця хвороба, ця інфекція цензури не повториться більше».
Журналістка з УТ-1 не змовчала, коли її акредитували, а відтак не пустили на зустріч президента Януковича з іноземними ЗМІ:
Юлія Банкова, Перший національний:
«Багато з моїх колег не говорять тільки тому, що вони бояться, що з ними буде завтра. Хоча насправді я сказала, зі мною нічого не сталося. Я не можу звинуватити Ганну Герман в тому, що мене звільнили. Я це сказала. Люди це прочитали, почули, я далі на своєму робочому місці. Тому я закликаю не боятися».
А щоб сміливців не звільняли під приводом «реструктуризації» на телеканалі, журналістська громада винайшла рецепт: Репресованих захищатиме «своя» людина в телевізійній Нацраді. На заміщення цієї посади громадський рух «Стоп цензурі!» висунув керівника «Телекритики» Наталю Лігачову.
З цензурою треба боротися в зародку, каже журналіст «Української правди» Сергій Лещенко:
Сергій Лещенко, Інтернет-видання «Українська правда»:
«З цензурою боротися ніколи не пізно. Те, що вона заблокована на етапі, коли ще не набула такого масштабу, як у 2004 році, це, напевно, все-таки краще, ніж гірше. Зараз уже всі забули, як це відбувалося в 2004, 2003 році. Тоді виходили повністю однакові сюжети на різних комерційних каналах. Це вже було телебачення „під ковпаком”. Зараз була спроба це започаткувати, але її самі журналісти намагаються зупинити на початковому етапі».
