Дипломатичний скандал усіх часів і народів - витік секретної інформації з посольств Сполучених Штатів - з минулого тижня тримає у напрузі світ. «Скриньку Пандори» відкрито, і політики усіх країн, затамувавши подих, очікують – яка чергова інформаційна бомба вибухне завтра? І чи не зачепить ударною хвилею?
Із 250 тисяч документів, що є в розпорядженні WikiLeaks, 1 тисяча стосуються України. І хоч наразі встигли оприлюднити лише невелику частину - кількадесят файлів - це вже спричинило до бурхливих «обговорень прочитаного».
Якими можуть бути наслідки скандалу для світових міжнародних відносин, а також для відносин України і Сполучених Штатів? Думками з цього приводу з Голосом Америки поділилися Володимир Горбач, Євген Жеребецький та Олександр Сушко.
Володимир Горбач, політаналітик Інституту євроатлантичного співробітництва: «Скандал з WikiLeaks змінив світовий контекст українсько-американських відносин».
«Хоч скандал стосується витоку з американського дипломатичного відомства, він матиме глобальний світовий ефект. Цей витік спричинить ерозію довіри у міжнародних відносинах, ерозію самих міжнародних відносин і, можливо, навіть потягне за собою зміну міжнародного устрою. Але це відбуватиметься повільно. Тобто не вибух і негайна руйнація усталеного, а постійна системна інформаційна дія, коли інформація по краплі «камінь точить», і це все більше й більше змінює контекст міжнародних відносин.
Зміни першими відчують на собі фігуранти скандалу - я маю на увазі американських дипломатів, які вели це листування, та їхні співрозмовники у країнах перебування. Проте зміни так само заторкнуть і майбутніх дипломатів, які з’являться на зміну нинішнім. І не буде вже таких довірливих розмов, обмінів думками та інформацією. Не буде одкровень під час офіційних чи неофіційних зустрічей. Усі стануть максимально обережними і триматимуть язик за зубами. І в принципі, цей скандал вписується у глобальний контекст повернення країн до пріоритету національних інтересів і національної безпеки перш за все і понад усе. Різного роду кооперативні формати - чи то під егідою Сполучених Штатів, чи то ООН, чи НАТО, чи Євросоюзу – відійдуть на другий план. Національні держави все більше ставатимуть, сказати б, «інтровертами». Принаймні у безпековій та оборонній сфері, бо економіку в цей бік уже повернула економічна криза.
Тобто скандал з WikiLeaks поглиблює недовіру держав одна до одної і «атомізує» світ. Союзники починають розуміти, що про них думають їхні союзники, і що це насправді не зовсім щирі взаємини. І країни будуть замикатися в собі. Це може виявитись найбільшою і найглибшою видозміною в міжнародних відносинах.
Що ж до впливу на українсько-американські відносини... Очевидно, що видимим наслідком може стати дострокова зміна американського посла у Києві. Я не кажу, що його відкличуть одразу і демонстративно, але це може статися трохи згодом. Адже посол до певної міри дискредитований цим оприлюдненням. Оскільки ті люди, які з ним спілкувалися, не розраховували на витік інформації і потрапляння її в українські медіа. А оскільки це сталося – зовсім не з вини посла, звичайно, – то тепер йому вести дипломатичну роботу буде складніше. З другого боку – навіть якщо замінити посла, то і його наступник все одно не матиме колишньої довіри в очах співрозмовників.
Загалом же інформація про те, з ким зустрічалися і що про кого писали американські дипломати, на мою думку, матиме більший вплив на українську внутрішню політику, ніж на відносини між Україною і США. Українсько-американські відносини залишаться важливими і стратегічними для України. На жаль, не такими важливими і стратегічними для Сполученими Штатів, як вони колись були, - але тут WikiLeaks ні до чого. Ця зміна відбулася раніше, ще при «перезавантаженні» стосунків Росії і США.
До речі, саме ці, ще не оприлюднені епізоди «перезавантаження» здатні реально вплинути на відносини України і Сполучених Штатів. Ми можемо ще багато чого нового дізнатися про російсько-американський діалог, який безпосередньо стосується України. І це може або посприяти, або зашкодити нашому стратегічному партнерству зі Сполученими Штатами».
Євген Жеребецький, експерт з проблем міжнародної безпеки: «Для українсько-американських стосунків наслідків не буде. Ці стосунки зараз все одно ніякі».
«Цей скандал як чотириголосна фуга Баха з «Добре темперованого клавіру». Твір багатоголосний, і його не можна оцінювати в термінах «добро» чи «зло».
Якщо дивитися з точки зору Держдепартаменту, Міністерства оборони і ЦРУ, то цей інформаційний витік безумовне зло. І удар американська дипломатія дістала колосальний. Бо хоч усі й знали, що американці шпигують – так само як і росіяни, і наші українські дипломати, і дипломати усіх інших країн займаються тими самими речами – але ніхто раніше не зустрічався з таким колосальним викидом інформації.
Проте якщо поглянути з іншої точки зору – наскільки серйозна ця інформація? – то справа виглядає зовсім не так драматично. Я на 100% упевнений, що ніяких «топ-сікрет» там нема. Державні таємниці високого рівня передаються зовсім іншими каналами, їх знає обмежене коло осіб. А всі оці листи дипломатів, що потрапили в розпорядження WikiLeaks, страшенно цікаві для істориків, політологів, журналістів, істориків дипломатії, просто для читачів. Такі документи зближують політологію та історію. І те, що ми від них отримали, - лише документальне підтвердження того, що давно було на слуху.
Я давно говорив, що американці приторговують інтересами України і Польщі при полагодженні своїх глобальних інтересів. Ну і зараз стало зрозуміло, що в обмін на підтримку Росією санкцій проти Ірану Сполучені Штати «здали» протиракетну оборону в Польщі.
Світ отримав підтвердження багатьох речей, про які здогадувався раніше. Ну що ж, тепер будемо жити в такому світі.
Натомість реакція Заходу вразила. Захід кинувся переслідувати засновника WikiLeaks Джуліана Ассанджа. Це якесь божевілля! Адже він лише роздав інформацію в газети, він її не крав, йому дали. От і шукайте тих, хто дав, розбирайтеся з ними. Я вважаю, що ця реакція неадекватна.
Що ж до того, які наслідки цього скандалу для українсько-американських відносин... Я думаю, жодних наслідків не буде. Українсько-американські стосунки зараз все одно ніякі. Після того як прийшов президент Обама, нас відсунуто на периферію американських інтересів. Американці дивляться на нас крізь російські окуляри. І це не тільки вина американців – хоча вона колосальна. Обама кардинально поміняв геополітику. Там стало більше статистики, ніж реальної геополітики. Вони прораховують, що вигідніше, незважаючи на свої попередні зобов»язання, взагалі на американські традиції попередніх президентів.
Взагалі, на мою думку, цей скандал нічого не змінить у світі. І якщо ми вважаємо, що після того як випливуть оці всі 250 тисяч листів, дипломати перестануть шпигувати, шпигуни вимкнуть свої магнітофони і викинуть фотокамери, а спецслужби позбивають усі свої розвідувальні супутники, то ми помиляємося. Буде так, як було.
І насправді небезпека не в тому, що світ прочитає ці листи. Небезпека у тому, що в світі існують подвійні стандарти, подвійна мораль, а політики і дипломати не завжди роблять те, що вони декларують.
Світ став би безпечнішим, якби країни, що декларують демократичні цінності, не закривали очі на те, що робиться в тоталітарних державах, таких як Китай, Північна Корея чи та ж Росія, яка відновлює російську імперію і діє брутально по відношенню до свого народу, до свободи слова. Натомість усі вже забули про війну в Грузії і нагородили Росію футбольним чемпіонатом у 2018 році! Тому погано не те, що є такі люди, як Путін. Далеко гірше, що є такі люди, як Саркозі, Меркель, Берлусконі і взагалі вся «гнила Європа», яка хоче мати теплу воду в крані і ладна продати за це усі свої демократичні ідеали. Ось де справжній цинізм. Відвертий і без грифів "секретно"».
Олександр Сушко, науковий директор Інституту євроатлантичного співробітництва: «Кримінальне переслідування Ассанджа стане козирем в руках авторитарних режимів».
«Я не бачу, які можуть бути наслідки цього скандалу для українсько-американських відносин. Інша справа, якби витік інформації відбувся з посольств усіх країн, - тоді можна було аналізувати. Мені, наприклад, дуже цікаво було б довідатись, що українські дипломати думають про ситуацію в країнах перебування, які вони депеші шлють у вітчизняний МЗС. Взагалі у цій ситуації бракує симетричності доступу. Нам відкрили таємниці лише однієї держави. А це насправді створює сильний інформаційний перекіс. Виходить, що одна держава виявилася більш беззахисною, ніж інші. А ці інші можуть бути не менш цікавими з погляду того, як вони збирають інформацію. Тому для мене це найбільший недолік ситуації з WikiLeaks – що оприлюднено секретні матеріали лише однієї держави, однієї дипломатичної служби. І поки що немає підстав очікувати, що колись з’являться також витоки щодо діяльності інших держав та їхніх дипломатичних служб.
Мене не здивувало те, що міститься у розсекречених депешах. Здебільшого ці речі відомі. Що здивувало насправді, так це переслідування власника-засновник сайту. Причому переслідування здійснюється за кримінальними мотивами – і це мені дуже нагадує те, яким чином переслідують дисидентів в авторитарних країнах. У нас, до речі, теж за часів СССР дисидентів саджали в тюрму за згвалтування. І те, що відбувається з Ассанджем, мені дуже не подобається – значно більше за все, що пов’язано з самим витоком інформації. Бо це чудовий козир в руки авторитарних режимів, які борються з поширенням інформації про свою діяльність. І ось тепер вони побачать, що в західному світі таким же чином активна фаза переслідування певної людини почалася після того, як вона оприлюднила певну інформацію. Причому цій людині інкримінують кримінальні злочини, не пов’язані з цим оприлюдненням. Я насправді не знаю, в чому там його вина, але інформаційний фон і загальна картинка виглядає надзвичайно тривожно. Тому що створено прецедент. І щось дуже мало віриться у дивний збіг, коли дії шведських і британських правоохоронців щодо якихось сексуальних злочинів Ассанджа збіглися у часі зі скандалом через оприлюднені його сайтом матеріали.
Я просто не уявляю собі, як за цієї ситуації британській чи шведській феміді вдасться хоч когось переконати у цьому світі, що вони переслідують його саме за те, за що вони формально його переслідують».
