Поновити розслідування справи Гонгадзе. З такою вимогою в день10 роковин смерті журналіста до української влади звернулася низка міжнародних організацій. У своєму зверненні Міжнародна федерація журналістів, Британська спілка журналістів, Фундація Ґонґадзе та Інститут масової інформації зажадали продовжити слідство та встановити реальних замовників вбивства.
У зверненні висловлюється занепокоєння тим, що головним замовником вбивства Ґонґадзе названо покійного генерала Юрія Кравченка – без пояснення мотивів, з яких Кравченко міг віддати такий наказ.
«Це виглядає, як спроба приховати справжніх замовників вбивства», – мовиться у зверненні.
Як сказано у документі, «Широко відомим є той факт, що колишній президент Леонід Кучма, нинішній спікер парламенту Володимир Литвин та інші відомі особи обговорювали, як «розібратися» з Ґонґадзе, а через кілька днів він загинув. Але десять років по тому жодного з учасників тих розмов, жодного із замовників вбивства не притягнули до суду», – констатують міжнародні організації.
Натомість ті, хто є реальними замовниками в очах громадської думки, після завершення слідства вважають себе поза підозрами. З полегшенням зітхнув Голова Верховної Ради Володимир Литвин. «Розслідування підтвердило мою непричетність до цієї справи», – заявив спікер у четвер 16 вересня. Він припустив, що нитки справи Ґонґадзе можуть тягтися за кордон, і натякнув, що бажаючі встановити повну істину мали б з’ясувати, хто організував прослуховування у кабінеті екс-президента Леоніда Кучми.
Сам екс-президент також киває на закордонну змову. Коментуючи завершення слідства у справі Ґонґадзе, Кучма назвав справу «міжнародною провокацією» з метою скомпрометувати Україну і його особисто. «За справою Ґонґадзе стояли закордонні спецслужби», – заявив Кучма у середу, уточнивши, що володіє інформацією про причетність ЦРУ.
А тим часом десяті роковини Ґеоргія Ґонґадзе, окрім завершення слідства, були позначені ще однією промовистою подією. Журналістів, які традиційно 16 вересня проводять акцію пам’яті Гонгадзе під президентською адміністрацією, не пропустили на вулицю Банкову. Траурну колону, що скандувала «Замовників за ґрати!», без пояснення причин зупинили наряди міліції.
Десять років слідства у справі вбивства Ґеоргія Ґонґадзе багато хто з колег журналіста називає десятьма роками ганьби. Завершення цього слідства – вважає більшість – так само стало ганьбою. Своїми думками з цього приводу з Голосом Америки поділилися журналісти Юрій Луканов та Вахтанг Кіпіані, а також політичні експерти Сергій Таран та Володимир Горбач.
Юрій Луканов, голова Комітету Київської незалежної медіа-профспілки:
«З одного боку, результат є, тому що посадили виконавців вбивства. Але з іншого боку, прокуратура насмішила всіх, коли повідомила, що цей наказ віддавав одноосібно Юрій Кравченко, колишній міністр внутрішніх справ. З цього народ просто сміється, тому що для чого Кравченку було це потрібно? Якщо він справді таке зробив, то ясна річ, на це була команда зверху. Так що це дуже половинчастий результат, який свідчить про те, що прокуратура не захищає істину, а захищає владу від істини».
Сергій Таран, директор Міжнародного інституту демократії:
«Справу не закінчено, категорично ні, тому що особисто у Кравченка справді не було жодних мотивацій робити цей злочин. Очевидно, що ці мотивації були у інших, і вони були основними замовниками. Хоча вже зараз зрозуміло чітко, що навіть нинішній вирок прокуратури – це політичний вирок Леоніду Кучмі. Тому що саме він призначав Кравченка і саме він несе політичну відповідальність за його дії. Так само це є вирок фактично всій правоохоронній системі України і, зокрема, всій міліції. Тому що якщо вже міністр на найвищому рівні, відповідно до висновків прокуратури – не опозиції, не експертів, не міжнародної спільноти, а саме до висновків прокуратури – визнається винним у замовному вбивстві, то це означає, що міліцію має очікувати дуже серйозна реформа. Якщо це ще буде визнано судом, то, по суті, якщо у нас політично відповідальне керівництво, то воно має розформувати міліцію, створити її заново. Тому поки не будуть зроблені принаймні політичні висновки з цієї справи, не будуть нести політичну відповідальність Кучма і його люди, а також не буде зроблено висновків щодо правоохоронних органів – справа не закрита».
Вахтанг Кіпіані, журналіст:
«Результат є. Ми знаємо точно, що Гія вбитий вищими офіцерами Міністерства внутрішніх справ. Ми знаємо, що їхнім командиром був генерал Пукач. Ми знаємо, що наказ Пукачу (принаймні зі слів Пукача) дав міністр внутрішніх справ Кравченко. Оскільки всі розуміють, що ніяких особистих мотивів на вбивство Георгія ні у Пукача, ні у Кравченка не було – то, очевидно, що сліди замовлення тягнуться у вищі ешелони держави. Якщо ми хочемо при цьому почути прізвища, то ми цих прізвищ не почуємо. Бо щоб довести причетність Литвина чи Кучми, потрібно мати докази. Слова злочинців – а Пукач і його колеги це злочинці – не можуть бути єдиними доказами в цій справі.
Тому я категорично не згоден з тим, що справа закінчилася нічим. Засуджені вбивці і буде засуджений ще один вбивця Ґеоргія, що вже є важливо. Названий той, хто давав Пукачу наказ. І тут сумнівів нема: ніяка інша людина, крім Кравченка – безпосереднього начальника Пукача – віддати йому цей наказ не могла. ( І це не просто наказ одному Пукачу, а наказ по системі: вони замовляли автомобіль стеження тощо).
Отже, у цій справі точно встановлений ланцюжок аж до Кравченка. Ми знаємо про причетність високих чинів української держави до вбивства журналіста. І я вважаю, що вже це є добрий результат як на наші часи».
Володимир Горбач, політаналітик:
«У юридичному провадженні вони можуть поставити крапку і більше до цієї історії не повертатися. За умови, звичайно, якщо родичі Юрія Кравченка не будуть оскаржувати і перетворювати цю крапку в двокрапку чи трикрапку, продовжувати юридичну частину. Але я думаю, що ні слідство, ні прокуратура, ні нинішня українська влада не зможуть поставити крапку у цій всій історії для громадської думки, для рядових українців і друзів та колег Ґеоргія Ґонґадзе. Для них завжди буде існувати ця трикрапка і недомовленість щодо справжніх замовників.
Тому що, умовно кажучи, відсутність мотиву у колишнього міністра внутрішніх справ фактично заперечує всю цю версію слідства про те, що він був один. Хоча вони можуть говорити, що він був не один, але довести далі нічого не можна, розкрутити ланцюжок, оскільки допитати Юрія Кравченка неможливо.
З іншого боку, усі ці 10 років тривають політичні спекуляції на цій темі. І зараз той етап, коли ці спекуляції знову переводяться у міжнародний контекст. Тобто якщо це міжнародна провокація (як говорить Кучма і Литвин), то треба встановлювати тих замовників за кордоном, а це можуть бути спецслужби. Відповідно під підозру потрапляють дві найбільші спецслужби, які могли бути якимось чином зацікавлені. Це вже назване Леонідом Кучмою американське ЦРУ і поки що не названа ним російська ФСБ. Яка, на мою думку, мала на той момент більше мотивів для того, щоб узяти на гачок Леоніда Кучму, ніж будь-яка інша спецслужба у світі».
