Фукуяма вважає, що Ющенко та Тимошенко нічого не зробили для подолання корупції в Україні (уточнено)

Перехід до демократії є найбільш ймовірним у тому випадку, коли у цьому зацікавлені політичні еліти. За інших умов, рух у цьому напрямку є складним, непередбачуваним та із можливими численними поворотами у бік автортаризму.

Ця думка стала однією із ключових, довкола якої вибудувалась дискусія у ході Міжнародного демократичного форуму, організованого Національним фондом підтримки демократії. В якості експертів Форуму виступили політологи – Френсіс Фукуяма, Ларрі Даймонд, Дональд Горовіц та ін.

Обговорюючи парадигму переходу між авторитаризмом та демократією експерти зауважили, що теорія не завжди відповідає практиці. Так на початку 90-х років Західний світ вважав, що після розпаду Радянського Союзу усі новостворені держави стануть на шлях демократичних перетворень, проте в житі все виявилось значно складніше.

У даному контексті Дональд Горовіц відмітив, що є зайвим вести розмови про демократію як певний ідеальний стан, а краще сконцентруватись на чіткому розумінні того, яким чином держава збирається вибудовувати свою демократичність.

​“Немає прямого шляху між авторитаризмом і демократією. Є тільки перехід від одного перехідного стану в інший”, - заявив Горовіц.

Різниця тільки у тому, в який бік цей перехід вас рухає.

Не варто залишати поза увагою й те, якою була ситуація у конкретній країні на момент початку транзиту. Те, звідки робиться перший крок, є надзвичайно важливим. Кожна держва переживає “тиранію стартових умов”, тому політичні рішення, які приймаються у цей період, зазвичай є найбільш значимими.

Виступ Ларрі Даймонда можна охарактеризувати як виступ-затереження. Науковець відмітив, що “годі очікувати добрих результатів від “демократів”, які мислять у категоріях нульової суми”, тобто, коли переможець бажає отримати все. За таких умов, політична сила, яка здобуває більшість голосів, намагається сконцентрувати усю владу у своїх руках, відкидаючи на задній план питання плюралізму. Як наслідок громадяни отримують легітимний авторитариний режим.

Експерт наголосив на необхідності приділяти увагу інституційному дизайну системи стримувань і противаг, що протистоятимуть монополізації влади переможцями перш ніж останні згорнуть демократичний процес.

Френсіс Фукуяма погодився із цією думкою в свою чергу зауваживши, що “надмірна увага до формальних сторін не допоможе у ситуації, коли правитель ставитиме своїх кумів та друзяк на чолі інституцій, що мали б забезпечувати систему стримування і противаг”. Він назвав три стадії, які повинна пройти демократія для свого становлення: мобілізація мас для зміни режиму, організація виборів і формування політичних партій і, нарешті, створення ефективної системи урядування, яка забезпечить донесення благ громадськості.

У цьому ключі Френсіс Фукуяма згадав про свій нещодавній візит до України, відмітивши, що принципова різниця між помаранчевою революцією та революцією троянд полягала саме у відмінності третьої фази. Тобто тим як розпорядилися владою ті, хто її отримав.

​“Я вважаю, що велика відмінність між "Революцією Троянд" і "Помаранчевою Революцією" полягає у третій стадії: як ти розпорядишся владою, отримавши владу шляхом демократичної революції. Що зробили українці: вони просто віддали державу купці старих політичних опортуністів, вихідців з номенклатури. Ющенко був одним із цих людей. Хоча і став лицем помаранчевої революції. Юлія Тимошенко, яку одна з наших cтипендіатів назвала однією з найбільш корумпованих жінок України, є героєм цієї демократичної революції! Та ніхто з них, знаєте, не доклав жодних зусиль щоб взятись за проблему всепроникної корумпованості державної влади в Україні”, – сказав Фукуяма (цитату уточнено - прим. "Голос Америки").

Помилковою є також думка про те, що громадянському суспільству, якому вдалось здійснити перехід за допомогою революцій, на кшталт кольрових, вистачить власних ресурсів та енергії для утвердження нових демократичних інституці. У звязку із цим Ларрі Даймонд дуже гостро засудив політику скорочення фінансування зусиль по сприянню демократії внаслідок урізання бюджету США. Експерт відзначив, що допомагати потрібно не моралізуючи, а залучаючи до демократичного партнерства, і пам’ятаючи, що демократію будь-де, в тому числі і в США, не варто сприймати, як данність.

До експертної дискусії долучились і слухачі Форуму. Алекс Соколовський представник USAID, в ключі порівняння України та Грузії, зробленого Фукуямою, відзначив роль громадянського суспільства Грузії, що не залишилось байдужим до жорстокого ставлення до в’язнів, як можна вважати прикладом провалу демократичного урядування.

В продовження грузинської теми висловився і стипендіат Е. Маскі з України, Андрій Круглашов, який відмітив проблеми демократичності урядування на пострадянському просторі, де обрані політики схильні ставити себе над законом.

Круглашов висловив ідею, що звичні до корупції громадяни пострадянських республік, насправді, отримують можливість протистояти владі силових структур силою долара. Відповідно постає питання, як боротися з корупцією, не позбавивши впливу громадян, що не володіють іншими способами відстоювання власних інтересів.

Відповідати взявся Горовіц: “чимало написано про позитивну роль корупції. Та думка про силу долара на боці громадян – нова”. Тим не менш, порадив уважно порахувати вигоди і втрати, перш ніж вважати корупцію добрим “інструментом” на шляху до демократії.

• Час відведений на підготовку Договору про асоціацію було витрачено на поділ влади - коментар
• Українці хочуть до ЄС, навіть якщо це "засмучує" Москву - результати опитування
• Рішення Європейського суду могли б змінити Україну, але їх не виконують - експерт
• Самі винні - українці про економічні проблеми
• Скромний побут американського мера вразив українського політолога