Українці самі навчатимуть своїх пілотів на F-16, коли буде більше досвіду. Екскомандир ВПС Британії Грег Багвелл. Інтерв'ю

Україні варто зосередити зусилля на інтеграції F-16 до складу своїх Повітряних сил, а не розпорошувати зусилля задля отримання винищувачів Mirage 2000 чи Gripen.

Так вважає Грег Багвелл - віцемаршал у відставці, який служив заступником командувача Королівських ВПС Великої Британії. За свої 36 років служби у війську він керував бойовими літаками Tornado GR1, GR4 й F-18 Hornet, здійснював бойові вильоти під час воєн у Перській затоці й Косово. Керував операціями в Іраку, Афганістані, Лівії та Сирії, а також численними миротворчими місіями у світі.

Зараз він очолює Асоціацію повітряних і космічних сил Великої Британії та є експертом оборонного аналітичного центру Королівський інститут об'єднаних служб (Royal United Services Institute - RUSI).

В інтерв'ю журналістці Української служби Голосу Америки Марії Прус Багвелл оцінив озброєння та системи, встановлені на українських F-16, а також розповів, що хоча довготривалий процес отримання Повітряними силам ЗСУ цих винищувачів "розчаровує, але воно почне набирати оберти".

Крім того, Багвелл висловив припущення, що невдовзі Лондон та інші союзники можуть почати змінювати свої правила щодо використання Києвом західної зброї для ударів по воєнних об'єктах у Росії і пояснив, як Сполучене Королівство залучене у допомогу із підготовки нового покоління українських льотчиків.

Інтерв'ю відредаговане для ясності й плинності

Марія Прус, Голос Америки: Почнімо з українських F-16. Ми бачили кадри перших літаків в Україні. Що ви можете сказати про те, яке вони мають озброєння, які у них системи захисту. І як ви думаєте, чи достатньо цього для України, щоб протистояти російським загрозам?

Грег Багвелл, екскомандир Королівських ВПС, президент Асоціації повітряних і космічних сил Великої Британії: Я вважаю, що перше, що потрібно сказати, на це довелось довго чекати. Усіх нас дуже засмучує те, що українці дійсно цього хотіли від самого початку, але це потребує часу. Принаймні зараз літаки тут, хоча й у невеликій кількості, але, сподіваюся, їх буде більше в найближчі місяці і роки.

Я не хочу занадто багато міркувати про природу обладнання зі зрозумілих причин. Є багато вебсайтів або каналів у Twitter, які зробили власне судження про те, що, як вони думають, є на винищувачах.

Я вважаю, що зараз Україна має досить сучасний літак. У ньому є все необхідне обладнання. Це хороший і високий стандарт. Виходячи з того, що я бачив на фотографіях, вони також мають найсучаснішу зброю та не менш важливі механізми самозахисту. Я вважаю дуже ймовірним, що ці літаки використовуватимуть для протиповітряної оборони, і це не дивно, зважаючи на такі невеликі кількості, але вони закриють важливу прогалину.

М.П.: Що буде далі? Українським Повітряним Силам потрібно, щоб більше пілотів пройшли підготовку, але нам відомо, що у тренуванні є великі затримки, бракує місць у навчальних центрах.

Г.Б.: Так, це засмучує, і цей тип виклику вимагає багато часу на початках. Але щойно це починається, все починає набирати швидкість. Там буде багато інших людей у системі навчання, які повільно, але впевнено, проходитимуть підготовку, і через один-два роки ми побачимо деяких пілотів, які ніколи раніше не літали, які приходитимуть до оперування F-16 буквально як першим своїм літаком, тому з часом це стане краще, але зараз це засмучує.

Тож, сподіваюся, ми побачимо десятки, що цифри збільшуватимуться як з точки зору літаків, так і пілотів.

Очевидно, що Україна може відправити на навчання обмежену кількість бойових пілотів, не можна відправити всіх, вони мають виконувати завдання на наявних літаках, але коли українці накопичать свій досвід на F-16, вони будуть готові навчати власних пілотів самі.

Зараз пілоти, які оперують F-16, ймовірно, тренувались на цьому літаку більшу частину часу протягом шести місяців або більше. Ймовірно, вони усі мають десь від 125 до 150 годин нальоту, і протягом шести місяців або року вони самі стануть досвідченими пілотами на F-16. Тож вони навчатимуть власних пілотів. Отже, це початок, що розчаровує, але воно почне набирати обертів.

М.П.: Як ви вважаєте, чи розумно для України розподіляти свої ресурси, намагаючись розпочати підготовку на французьких Mirage 2000 чи шведських Gripen або придивлятися до інших типів літаків, які могли б допомогти замінити поточні Су-27 і МіГ-29?

Г.Б.: Це питання, очевидно, до українців, а не для мене. На мій особистий погляд, на що більше типів літаків ви пробуєте тренуватися, то стає складніше.

І Gripen, і Mirage не використовуються так широко, як F-16, тому не буде стільки людей, які можуть проводити навчання, або самої кількості цих платформ. Тому будьте обережні, чого бажаєте. Думаю, якщо ви надто розпорошите свої ресурси, це може спричинити проблеми.

Це був важкий рік, і я можу зрозуміти, чому протягом останнього року люди говорили, що нащо чекати роками на F-16, краще спробувати отримати щось інше.

Тепер я думаю, що із тим, як F-16 прибули, і ми знаємо, що буде більше, і ми знаємо, що пілоти були в системі підготовки, я вважаю, що зараз настав час потриматися, і, сподіваюся, ця ситуація стане набагато кращою через 6-12 місяців.

М.П.: Я б хотіла також уточнити у вас, чи F-16 можуть нести ракети Storm Shadow/SCALP? Наскільки я знаю, ні. Але бачу повідомлення у медіа, що можуть.

Г.Б.: Наразі вони не модифіковані для того, щоб нести цю зброю. Це велика зброя, а F-16 – це відносно невеликий літак. Але також ваші інші літаки не були модифіковані для цієї зброї, і це було виправлено досить швидко.

Так що теоретично все можливо. Але у використанні повітряних сил, ви, як правило, застосовуєте кожен літак для того, для чого він підходить найкраще. F-16 буде значно кращим у своїй ролі протиповітряної оборони, значно кращий у багатоцільовій ролі, де він виконує атаки, може використовувати деяке складне озброєння, включаючи засоби електронної боротьби, що дозволяє іншим вашим літакам продовжувати слідувати разом зі Storm Shadow.

Отже, так, це буде питання поєднання в цих платформ, де кожен літак принесе свою власну сильну сторону. Тож я не думаю, що потрібно поспішати, щоб розпочати використання цієї зброї, оскільки нею можна стріляти з відносно великої відстані. Я думаю, що буде цікаво, як швидко F-16 будуть використані трохи ближче до загрози, і це окреме питання, яке, я думаю, виникне з часом.

М.П.: Якби ми могли поговорити про політику Сполученого Королівства щодо використання Storm Shadow, таку ж, яку мають США щодо ATACMS. Американська влада заявила, що прибуття літаків F-16 в Україну нічого не змінює, з погляду їхньої політики щодо України, яка не дозволяє завдавати ударів углиб Росії. Отже, чи передбачаєте ви якісь зміни з боку британського чи американського урядів, адже чимало воєнних цілей в РФ розташовані далеко за лінією фронту.

Г.Б.: Так, сподіваюся. Я маю на увазі, що я особисто вважаю, що ми давно повинні були дати вам дозвіл на це.

Це дивний спосіб - надавати цю зброю і накладати обмеження. Я розумію, чому деякі політики роблять такі речі. Значною мірою через те, що вони стурбовані ескалацією конфлікту. Але я думаю, що це настільки односторонньо, що це трохи дивний підхід.

Самозахист — досить широкий термін, і самозахист має дозволити вам завдати удару проти будь-якого нападу, який загрожує вашій країні, де б вона не була. Так, я вважаю, що ці обмеження слід скасувати.

Також існує зброя, яку виробляє декілька компаній. Й Storm Shadow/SCALP - одна із них. Тому всі країни, які беруть участь у процесі виробництва, повинні дати дозвіл. Інколи це робить процес довшим і трохи складнішим. Вони не хочуть визнавати, хто це, можливо, це уповільнює процес. Тому в цьому може бути важко розібратися.

Але, безперечно, слова, які я чув у Сполученому Королівстві, це те, що "ми хотіли б зняти обмеження, якщо ми зможемо", і сподіватимемося, що це станеться незабаром.

М.П.: Із новим британським урядом ми чули, що загальні правила залишаються незмінними. Отже, ви відчуваєте, що це може змінитися з британського боку?

Г.Б.: На останньому саміті НАТО прем’єр-міністр висловив думку, що це станеться. Я думаю, йому потрібно було нагадати, що, можливо, не всі країни, які виготовляють цю зброю, ще дали повний дозвіл. Тож є деякі обмеження.

Я думаю, що тут також слід побоюватися ще однієї речі: коли ми чуємо повідомлення у медіа, іноді політики не можуть сказати, що насправді відбувається, і тому повинні давати більш стриману відповідь. Тож так, ви не завжди можете повірити в те, що вам говорять спершу. Але я сподіваюся, що ми побачимо (зміни).

Я не чув про якісь обмеження з боку Великої Британії. Немає жодної мови чи жодної звітності, яка б натякала на це. Навпаки. І я думаю, що ми намагаємося чинити більший тиск на інші країни, зокрема на Сполучені Штати, які, очевидно, надають велику кількість зброї великої дальності. Тож я думаю, що настав час, щоб ми дали Україні повний дозвіл захищатися.

М.П.: І останнє запитання стосується допомоги Королівських ВПС у підготовці українських молодих українських пілотів, які тільки починають свою кар’єру, шлях пілота. Яку роль відіграють британські повітряні сили у тренуванні українців?

Г.Б.: Ви можете розбити систему навчання приблизно на чотири розділи. Отже, перший — це дуже базова підготовка, яка включатиме мовну підготовку, дещо з теорії, необхідної для розуміння того, як працюють літаки, певні метеорологічні питання. Це початкова фаза, і це досить базова фаза польоту на дуже простому літаку, буквально навчитися літати, як це зробили б, якби ми просто йшли до місцевого аероклубу.

Наступний рівень — це значно більш просунутий тип навчання, як правило, на чомусь на зразок літака Pilatus, але також ви робите речі, де ви не тільки вивчаєте нові передові техніки, а ви вчитеся літати на низьких висотах, ви вчите навігацію і ви вчитеся літати у формації з іншими літаками.

На третьому етапі ви потрапляєте на невеликий реактивний тренажер, схожий на Hawk у Великій Британії, і саме там ви навчитеся справді використовувати літак як систему зброї. Тож ви навчитеся використовувати його в бою. Ви навчитеся користуватися зброєю та накопичите свої тактичні знання.

Усі ці три фази зазвичай тривають щонайменше два-три роки. Насправді в нашій системі були затримки, коли це тривало ще довше. Таким чином, декому з вашої молоді, яка проходить цю систему, знадобиться, ймовірно, кілька років, щоб дійти до кінця третьої фази як мінімум, а потім буде четверта фаза.

Четвертий етап - це перехід на ваш остаточний тип літака. Отже, це буде навчання на F-16, у Великій Британії немає F-16, тож ця підготовка здійснюватиметься в інших країнах, де вони мають значно більше досвіду на цьому конкретному типі літаків.

Тож Велика Британія виконує ці перші три етапи, як і інші наші партнери, і саме цей четвертий етап нарешті приводить їх до F-16.

Пілоти, які зараз будуть в Україні оперувати F-16, це досвідчені пілоти, які перейшли з іншого типу винищувачів на F-16.

Це захоплюючий час, але складний, навіть із лише десятком чи дюжиною літаків. Я думаю, що ця цифра не змінить речі кардинально за одну ніч, але, сподіваюся, місяць за місяцем ми побачимо, що це покращиться. І з тим, як вони почнуть вчитися працювати (на F-16) та починатимуть оперувати ними, коли розумітимуть, що вони можуть зробити з літаком у бою, то я думаю, тоді ми почнемо бачити деякі перемоги, що буде справді гарною новиною.