В Університеті Індіани у США вшановують памʼять 18-річної Дарії Базилевич, яка разом із мамою та двома сестрами загинула внаслідок російської ракетної атаки на Львів у ніч на 4 вересня.
Дарія була волонтеркою, яка з кількома іншими студентами Українського католицького університету (УКУ) допомагала студентам американського вишу вивчати українську мову.
Вона долучалась до занять онлайн зі Львова і працювала з групою з вивчення української мови початкового рівня, до якої, крім студентів Університету Індіани, доєднувалися охочі вивчати мову з університетів Пенсільванії та Міннесоти.
"Це наша Дарія. Вона стала частиною цього курсу"
Після звістки про загибель Дарії в університетській газеті готують статтю про Дарію, а викладачка курсу української мови в Університеті Індіани Софія Ашер розмістила її фото на кафедрі славістики:
"Це дійсно страшна звістка і для мене, і для студентів…. Знаєте, це наша Дарія. Тому що Дарія дійсно стала частиною цього курсу, цього класу".
Студент курсу української мови Ніка Хомерики розповів, як першим із групи дізнався про загибель Дарії:
Це (загибель Дарії - ред.) принесло війну в наше особисте життя. Це зробило її дуже особистою.Джил, студентка курсу української мови в Університеті Індіани
"Я з Грузії... Ми почуваємося дуже близькими до українського народу. І всі пишуть новини про Україну. Тож коли мої друзі написали про смерть трьох дівчат і матері, тоді я впізнав прізвище... але я дуже сподівався, що це не вона... Я написав нашій викладачці, запитав, чи це Дарія, чи це наша Дарія, чи хтось інший. А потім вона підтвердила. Це було жахливо."
Оскільки група була невеликою, студенти американського університету близько спілкувалися з Дарією і добре її памʼятають.
"Це (загибель Дарії - ред.) дійсно принесло війну в наше життя у більш особистий спосіб. Це зробило її дуже особистою", - розповіла Голосу Америки американка Джил, студентка курсу української мови в Університеті Індіани.
Фото Дарії Базилевич та її сімʼї у приміщенні кафедри славістики в Університеті Індіани
Заохочувала до вивчення української
Викладачка курсу Софія Ашер пригадала, як кілька років тому в неї з'явилася ідея долучати до занять студентів з України:
"У 2021 році я звернулася до УКУ з проханням залучити студентів-волонтерів, які могли б приєднуватися до нашого курсу та спілкуватися з американськими студентами, що вивчають українську. Дарія почала приєднуватися десь із середини листопада 2023 року і продовжувала у весняному семестрі 2024".
За словами Софії Ашер, попри те, що зусилля та час Дарії не оплачувалися, вона була однією з найактивніших з-поміж семи студентів-волонтерів, які допомагали американцям опановувати українську:
"Наш клас зустрічався чотири рази на тиждень, ми бачилися щоразу по 50 хвилин. І бували такі тижні, коли Дарія приєднувалася щодня", - пригадує Ашер.
Дарія підлаштовувала свій графік, аби о 17 годині за Києвом встигати на заняття з американськими студентами. До різниці в часі додавався й різний академічний розклад, пригадує Софія Ашер:
"В американських університетах є кілька днів або тиждень канікул перед Днем подяки. І була така ситуація, коли Дарія написала, що не може приєднатися до занять, бо нікого немає. Ми були якраз на такій перерві".
Студентка зі США Джил каже, що присутність Дарії та інших волонтерів з України заохочувала її до вивчення мови:
"Дарія часто чекала в онлайн-кімнаті, чи доєднувалася і допомагала з деякими вправами, вона допомагала студентам виконувати домашні завдання".
Оскільки студенти лише починали вивчати українську, Дарія намагалася їх заохочувати, попри помилки, каже Джил:
Хоча в неї було багато можливостей висміяти мій акцент, вона була дуже люб'язною щодо цього
"Вона була дуже терплячою. У неї було гарне почуття гумору. Хоча в неї було багато можливостей висміяти мій акцент, вона була дуже люб'язною щодо цього, і завжди підбадьорювала, дуже підбадьорювала".
"Вона не чекала від нас досконалості, звісно. Вона була вдумливою", - додав студент Ніка Хомерики.
Він пригадав, що Дарія допомагала їм вивчати "живу" українську мову, аби це було не лише за підручниками:
"Мова – це живий організм, нам треба знати про тенденції у молодому поколінні. Тож ми запитували Дарію і ще одну українку, яка приєднувалася до нас: "А це слово також використовує українська молодь у Львові зараз?"
Чи, наприклад, ми бачили в підручнику якусь граматичну форму або час дієслова, і запитували, який час вони б використали? І так далі. І це було дуже пізнавально".
Заняття класу української мови в Університеті Індіани за участі Дарії Базилевич
"Вона була культурно чутливою, але готовою поділитися власними поглядами"
Викладачка Софія Ашер розповіла, що теж була здивована терплячістю Дарії, яка була юною студенткою без педагогічного досвіду.
Одним із таких прикладів, каже викладачка, було заняття наприкінці семестру у грудні 2023 року, коли американські студенти повинні були робити презентації на теми, дотичні до української культури:
"Є різниця, коли ви як американський студент вивчаєте якусь тему, пов'язану з традицією, до прикладу святкування Різдва в Україні... Це американські студенти, які нічого не знають про цю країну. Тож робити презентацію у присутності представника цієї культури - це такий собі виклик… Але присутність Дарії, її поведінка, ставлення, спосіб, у який вона відповідала на запитання, завжди був бадьорливий, заохочував..."
Дарія Базилевич під час занять зі студентами Університету Індіани
"Просто дуже мила людина. Я б сказала, що вона була культурно чутливою, але при цьому готова поділитися своїми власними поглядами", - каже про Дарію студентка Джил.
"Вона була дуже помічною, завжди з великим ентузіазмом, а також філантропічною, адже їй від цього не було жодного зиску. Вона просто намагалася допомогти людям, які цікавляться її культурою, краще її зрозуміти", - додав Ніка Хомерики.
Вона намагалася допомогти людям, які цікавляться її культурою, краще її зрозуміти
Він пригадав, що для того, аби студенти американського вишу могли ставити питання і практикувати українську, Дарія розповідала про свої справи і захоплення:
"Я ставив Дарії та ще одній студентці запитання українською, і вони відповідали українською, а потім запитували нас... Я пам’ятаю, що Дарія була дуже працьовитою людиною. Її цікавило багато речей. Вона цікавилася театром, також займалася танцями. Я пам’ятаю, як вона розповідала нам про все це. Це було дуже цікаво. І дуже прикро усвідомлювати, що її більше немає з нами."
"Ніхто з наших студентів не залишиться байдужим"
Також студенти обговорювали війну, особливо після обстрілів, коли онлайн-зв'язку Дарії та інших волонтерів з України заважали сигнали тривоги.
В американському виші пригадують, що Дарія з іншими учасниками курсу допомагали людям у США краще розуміти ситуацію, в якій живуть українці.
"Я зараз пам’ятаю питання, які мої одногрупники ставили Дарії та іншим українським волонтерам. І ці питання часто змушували зрозуміти, наскільки бракує усвідомлення того, що там відбувається. Запитували, як війна впливає на повсякденне життя, чи чути ракетні обстріли... Вони розповідали про подробиці повсякденного життя, як часто доводиться спускатися в бомбосховища", - розповів Ніка Хомерики.
Дуже важливо поширювати українську культуру та підвищувати обізнаність про Україну.Дарія Базилевич
Викладачка Софія Ашер наголосила, що завдяки Дарії та іншим волонтерам, для її студентів Україна перестала бути якимось узагальненим далеким явищем:
"Адже є конкретна людина, яка їм розповідає про реальність. Є конкретна людина, яка продовжує навчання під час війни. І це настільки змінює ставлення цих студентів взагалі до ситуації... Я думаю, що ніхто з наших студентів не залишиться незміненим чи байдужим до того, що сталося. Для них, можливо, це перша втрата чи перше горе, яке вони засвідчили в житті".
Спогади самої Дарії про досвід співпраці з Університетом Індіани опубліковані у статті на сайті Українського католицького університету.
"Для мене було великою честю викладати українську мову іноземцям, адже дуже важливо поширювати українську культуру та підвищувати обізнаність про Україну", - писала Дарія Базилевич.
Дивіться також:
Your browser doesn’t support HTML5
Останній зі своєї сім’ї — у Львові попрощалися із загиблими родини Базилевичів.Відео