Музика – це сильна зброя. Вона може перетворити ворогів на друзів, а громадян навчити стояти за свої права і не погоджуватися на щось менше. Про це Ярроу співає у своїх піснях. Але найголовніше – піснями він вчить людей ставити питання керманичам своєї країни, адже це є основою демократії.
"Якщо тобі не дозволяють питати, то - держава надто закрита і й надалі не дозволятиме запитань, тому потрібно переконатися, що ми залишили за собою право ставити питання, і потрібно навчати дітей вирішувати, чого вони хочуть, щоб вони не були вівцями, які роблять те, що їм сказали, натомість були особистостями, які роблять самостійний вибір", - розмірковує літній музикант.
Силу музики Ярроу випробував не раз. Він разом з іншими членами свого гурту „Пітер, Пол і Мері” виходив на вулиці Вашингтона, як учасник руху за громадянські права, і проти війни у Вєтнамі. Тому сьогодні разом з іншимим активістами він може сказати, що навчав американців вести мирний діалог на рівних зі своїм урядом.
"Коли в піснях та в самій школі ти відчуваєш, що ти важливий, тоді ти не просто сліпо слідуєш тому, що тобі кажуть. Ти говориш, ні, я маю кілька питань щодо цього, бо я важливий", - говорить Пітер.
Пізніше Ярроу зрозумів – щоб громадяни країни поважали один одного, цьому потрібно навчати з дитинства. З цією ідеєю у 2000 му році він започаткував проект „Не смійся з мене”. Там діти вчаться співати та працювати разом, а це вже є запорукою того, що у школі буде меньше випадків, коли діти знущаються зі своїх однолітків, або навіть довоять їх до самогубства.
"Я ріс тоді ж коли і Пітер Ярроу я бачив різницю яку можуть робити люди які збираються разом. Те, про що він розповідав і досі актуальне, і буде актуальне 50 років потому", - мрійливо ностальгує фанат старенького артиста.
Минулого року проект Ярроу „Не смійся з мене” почав працювати в Україні за підтримки американського посольства. Ярроу розповідає, те що діти з фізичними чи розумовими вадами не завжди мають рівні права у суспільстві – проблема спільна для багатьох кран. Тому проект усюди буде актуальним.
"Якщо тобі не дозволяють питати, то - держава надто закрита і й надалі не дозволятиме запитань, тому потрібно переконатися, що ми залишили за собою право ставити питання, і потрібно навчати дітей вирішувати, чого вони хочуть, щоб вони не були вівцями, які роблять те, що їм сказали, натомість були особистостями, які роблять самостійний вибір", - розмірковує літній музикант.
Силу музики Ярроу випробував не раз. Він разом з іншими членами свого гурту „Пітер, Пол і Мері” виходив на вулиці Вашингтона, як учасник руху за громадянські права, і проти війни у Вєтнамі. Тому сьогодні разом з іншимим активістами він може сказати, що навчав американців вести мирний діалог на рівних зі своїм урядом.
"Коли в піснях та в самій школі ти відчуваєш, що ти важливий, тоді ти не просто сліпо слідуєш тому, що тобі кажуть. Ти говориш, ні, я маю кілька питань щодо цього, бо я важливий", - говорить Пітер.
Пізніше Ярроу зрозумів – щоб громадяни країни поважали один одного, цьому потрібно навчати з дитинства. З цією ідеєю у 2000 му році він започаткував проект „Не смійся з мене”. Там діти вчаться співати та працювати разом, а це вже є запорукою того, що у школі буде меньше випадків, коли діти знущаються зі своїх однолітків, або навіть довоять їх до самогубства.
"Я ріс тоді ж коли і Пітер Ярроу я бачив різницю яку можуть робити люди які збираються разом. Те, про що він розповідав і досі актуальне, і буде актуальне 50 років потому", - мрійливо ностальгує фанат старенького артиста.
Минулого року проект Ярроу „Не смійся з мене” почав працювати в Україні за підтримки американського посольства. Ярроу розповідає, те що діти з фізичними чи розумовими вадами не завжди мають рівні права у суспільстві – проблема спільна для багатьох кран. Тому проект усюди буде актуальним.
