Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки». Ця колонка, від європейського кореспондента "Голосу Америки" Богдана Цюпина, виходить за межі рубрики "Моя Америка": в ній - про особисте сприйняття "Брекзиту" автором та іншими мешканцями Лондона.
“А ми тут останнім часом дуже зацікавилися історією Ірландії”, - сповістив мені нещодавно лондонський знайомий, одразу ж поділившись зі свого айфона подкастом про ірландське минуле.
Дипломатичні представництва Ірландії у Сполученому Королівстві впродовж 2018 року отримали майже 200 тисяч заяв на ірландський паспорт.
Далі у розмові з’ясувалося, що в його сім’ї вже кілька членів, скориставшись ірландським корінням, подали заяви на отримання ірландського паспорта.
Оскільки Ірландська республіка є і залишається членом Євросоюзу, то її громадянам на відміну від британців не загрожують потенційні проблеми з перетином кордонів ЄС, або втратою прав на працевлаштування, навчання і взагалі на повноправне життя у майже трьох десятках країн спільного європейського ринку.
Автоматичне право на ірландське громадянство і паспорт мають мешканці будь-якої країни світу світу, чиї батьки були ірландцями, або чиї бабуся або дідусь - народжені в Ірландії.
Через згадані ймовірні загрози можливість мати додаткове громадянство у ці непевні часи виглядає для деяких британців дуже привабливо.
Закони Великої Британії не обмежують кількості додаткових паспортів, яких можуть собі забажати піддані її величності, але британський уряд застерігає, що не буде вважати себе зобов'язаним захищати права тих осіб у країнах, де вони взяли на себе обов’язки громадян.
“Я дуже співчуваю працівникам ірландського посольства у Лондоні”, - винувато зауважив знайомий, - “бо ми їм стільки роботи додали”.
Міністерство закордонних справ Ірландії офійційно повідомило, що його дипломатичні представництва у Сполученому Королівстві впродовж 2018 року отримали майже 200 тисяч заяв на ірландський паспорт.
З часу референдуму 2016 року, коли Британія проголосувала за вихід з ЄС кількість таких заяв подвоїлася.
Депресія і безсоння від непевності
“Я приймаю антидепресанти”, - жалісливо поскаржилася телефоном слухачка у програмі музичної радіостанції BBC Radio 2, коли ведучий запросив дзвонити тих, хто потерпає від психічних розладів унаслідок клопотів з “Брекзитом”.
Жіночка розповіла, що сама вона на референдумі голосувала за збереження членства в ЄС, але її син голосував проти.
Тепер він, розчарований тим, яким безладом усе це обернулося, подав заяву на еміграцію разом з дружиною до Австралії.
“Через усе це я залишуся самотньою”, - не на жарт турбувалася слухачка, бо вона емігрувати не хоче, та і не може, бо Австралія відбирає собі іммігрантів працездатного віку й потрібних професій.
“В усьому винен Євросоюз”, - обурювався інший слухач у тій же програмі, який скаржився на хронічне безсоння, додавши, - “Тепер, коли я знаю, як жорстко вони у Брюсселі з нами розмовляють, я і на повторному референдумі проголосував би за вихід”.
“Це Британія з нами поводиться погано”, - поскаржився інший чоловік, який іммігрував кілька років тому з Польщі й має британський паспорт, але його дружина не має, і молода сім’я, згідно з його розповіддю також стурбована.
Британська преса стверджує, що згідно зі статистикою, від 2016 року лікарі виписують більше антидепресантів.
Але, звичайно, ніхто не може з певістю сказати, що це прямо пов’язано з “Брекзитом”.
Прощання
Є щоправда чіткі показники, які вказують, що європейців, котрі вважають Велику Британію гостинною країною, стає менше.
Громадяни країн ЄС, особливо зі східної Європи і далі приїжджають жити й працювати у Сполученому Королівстві, але кількість таких іммігрантів з початку процесу “Брекзиту” зменшилася майже вдвічі.
З часу референдуму 2016 року потік міграції з країн ЄС до Британії пішов різко на спад.
Щоправда зовсім ненаукові особисті висновки полягають у тому, що болгарську та румунську мову у Лондоні я останнім часом чую частіше.
За даними дослідницького центру Migration Observatory станом на 2017 рік у Британії жили 3,8 мільйонів осіб, які народилися в інших країнах ЄС, та їхні діти, що народилися в цій країні. Центр підрахував, що з часу референдуму 2016 року потік міграції з країн ЄС до Британії пішов різко на спад.
"“Брекзит" нас не змусив їхати, а лише підштовхнув плани, що ми мали раніше”, - пояснили на прощальній вечірці минулого літа мої колишні сусіди з Португалії, - “Ми завжди думали про те, що колись нам краще буде повернутися додому”.
Передрук та інше використання матеріалів, розміщених на цьому веб-сайті, дозволяється за умови посилання на джерело.
Дивіться також: Чи втримається на посаді Тереза Мей? Відео
