Британський прем’єр-міністр Борис Джонсон 27 січня був змушений взяти на себе відповідальність і висловити співчуття рідним жертв COVID-19, коли кількість померлих в країні перевищила 100 000.
Джонсон при цьому наполягав, що його уряд «робив і далі робить усе можливе, щоб зменшити смертність і страждання».
Але головний державний лікар Кріс Вітті закликав британців готуватися до гіршого: «Упродовж наступних кількох тижнів ми станемо свідками ще багатьох смертей, перед тим як побачимо результати застосування вакцин. Треба бути реалістом і визнати, що це станеться».
Науковці і посадовці не мають простої відповіді на запитання, чому саме Велика Британія стала лідером сумного списку у Європі, а в пошуках пояснень дослідники пропонують врахувати низку чинників.
Підрахунки. Смерть людини в Британії зараховують до жертв COVID-19, якщо вона померла упродовж 28 днів після виявлення у неї коронавірусу.
Населеність. Британія має порівняно велике населення (понад 67 млн.), і є другою у західній Європі після Німеччини (понад 83 млн.), але це порівняння також підкреслює разючий розрив з Німеччиною, де з COVID-19 померли понад 55 тисяч.
Старість. Частка старших людей в Британії порівняно велика, а для людей віком понад 80 років загроза смерті при COVID-19 у 70 разів вища, ніж для тих, кому ще не виповнилося 40.
Ожиріння. Важливим чинником ризику при COVID-19 є зайва вага, і статистика вказує, що 28% британців потерпають від ожиріння, яке у багатьох випадках супроводжує діабет - ще один обтяжуючий чинник.
Бідність. За даними британського статистичного відомства рівень смертності від COVID-19 у регіонах із нижчими середніми доходами вдвічі вищий за смертність в більш заможних місцевостях.
Мутації. Однією з причин останньої хвилі COVID-19 у Британії називають появу нового штаму коронавірусу. Зараз відомо, що той штам поширюється на 30% - 70% швидше і може бути на 30% смертельнішим для деяких людей.
Невдачі. Оголошені урядом плани масово перевіряти британців на коронавірус і швидко виявляти й ізолювати людей, які були в близькості з хворими, були втілені запізніло і не повністю.
Помилки. Британські посадовці зазнали нищівної критики, коли стало відомо, що на початку пандемії навесні 2020 року багатьох пацієнтів старшого віку, у яких виявили коронавірус або із симптомами COVID-19 з лікарень відправляли у будинки для людей похилого віку.
Наслідком стало те, що перша хвиля епідемії була особливо смертельна у тих будинках, де померли 26 000 людей.
Відкритість. Велика Британія і насамперед Лондон є центром велетенських міжнародних пасажиропотоків, які на відміну від деяких інших країн, які не були перекриті навіть у розпал пандемії.
Незахищеність. На початку епідемії британський уряд не рекомендував людям покривати обличчя масками, і зосереджувався на тому, що масок та інших предметів захисту може бракувати у медзакладах.
Вагання. Деякі критики вказують, що британський уряд на початку епідемії минулого року надто неохоче та пізно запроваджував карантин, і зокрема довго не закривав навчальні заклади.
Країни світу за кількістю померлих з COVID-19
1. США - 433 195
2. Бразилія - 221 547
3. Мексика - 155 145
4. Індія - 154 010
5. Велика Британія - 103 324
6. Італія - 87 381
7. Франція - 74 601
8. Росія - 70 533
9. Іспанія - 57 806
10. Іран - 57 736
11. Німеччина - 55 883
12. Колумбія - 52 913
13. Аргентина - 47 601
14. ПАР - 43 105
15. Перу - 40 272
16. Польща - 36 443
17. Індонезія - 29 331
18. Туреччина - 25 605
19. Україна - 23 469
20. Бельгія - 20 982
Дані Університету Джонса Гопкінса 29 січня 2021 р.
Дивіться також: Каліфорнійські зими: пошуки місця під сонцем в умовах COVID. Відео
