Російські сили продовжують зосереджуватись на напрямку Бахмута, виснажуючи там свої війська з кінця травня. Водночас через численні воєнні поразки Росія змінила свою стратегію і перейшла від спроб масованих і швидких наступів до бомбардувань критичної інфраструктури, намагаючись деморалізувати українців.
Контрнаступ України, підтриманий розширеною та прискореною допомогою США та союзників, продовжує витісняти російські сили з української території, хоча й меншими темпами. Однак ці нелегко досягнуті успіхи несуть із собою можливі виклики, - йшлось у нещодавньому звіті американського аналітичного центру "Атлантична Рада", про який писав Голос Америки. Удари по енергетиці, мобілізація нових російських військ, ядерні погрози - серед нагальних викликів України.
В американському Інституті дослідження війни (ISW) у звіті за 4 грудня наголошують, що «здатність України зберегти військову ініціативу та продовжити темп своїх поточних оперативних успіхів залежить від того, чи українські сили продовжуватимуть проводити послідовні операції протягом зими 2022-2023 року».
Про наступ на Бахмут, атаки на інфраструктуру, а також про підтримку Заходом України "Голос Америки" поспілкувався із полковником армії США у відставці, аналітиком Інституту дослідження зовнішньої політики Робертом Гамільтоном.
Впродовж 30-ти років Гамільтон служив в американській армії, зокрема й у Східній Європі, він також є автором багатьох статей та монографій з питань конфліктів і безпеки, фокусуючись на регіоні Євразії.
Олексій Коваленко: Бахмут зараз є однією з найгарячіших точок на передовій в Україні. Як ви оцінюєте ситуацію на цій ділянці фронту?
Роберт Гамільтон: В цілому я погоджуюсь з оцінкою Інституту вивчення війни. Думаємо, ми зараз вступаємо у фазу, коли наступальні маневри та швидкі територіальні захоплення будуть дедалі складнішими. Особливо з урахуванням змін погоди. Починається сезон, коли земля багниста, а маневрувати по бездоріжжю буде дуже важко. Так, Росія досягає певних успіхів навколо Бахмута, але я не думаю, що ми побачимо там масштабний наступ Росії. Я думаю, що будь-які успіхи у просуванні [російських сил] супроводжуватимуться великою кількістю жертв.
Протягом наступних кількох місяців ми, ймовірно, спостерігатимемо поступове та повільне повернення територій.Роберт Гамільтон
ОК: Нещодавно генерал-лейтенант Бен Годжес прогнозував, що Україна незабаром відновить контроль над територіями, які були окуповані після 24 лютого. На вашу думку, чи можливе звільнення Маріуполя та інших тимчасово окупованих міст незабаром?
РГ: Думаю, це буде важко зробити у найближчій перспективі через причини, які я окреслив. Погода ось-ось буде, або вже є, несприятливою для наступальних маневрів. В якийсь момент земля замерзне, та навіть у такому випадку – на півдні України земля замерзає, а потім відбуваються відлиги, все вкриється багнюкою та просуватись буде значно складніше. То ж протягом наступних кількох місяців ми, ймовірно, спостерігатимемо поступове та повільне повернення територій.
ОК: Ви згадали важкі погодні умови. Чи будуть вони важчими для російських сил, аніж для української армії?
РГ: Думаю, [погодні умови будуть важчими] для російської армії. Росіяни знаходяться в кінці ланцюжка постачань, який Україна досить успішно перекриває багатьма способами впродовж війни. Вони нам продемонстрували, що російська логістика є їхнім слабким місцем. Їм потрібно забезпечувати свої сили зимовим спорядженням, не тільки для солдатів, а й оснащенням для бойових машин. Ми побачимо, наскільки Росії важко забезпечити все це.
ОК: Україна отримала численні зобов’язання від партнерів на постачання оборонного озброєння та енергетичного обладнання. Втім, поки не йдеться про ракети земля-повітря Patriot. Чи очікуєте ви, що Захід змінить підхід стосовно цих ракет, а потенційно – і щодо ATACMS та F-16?
Оскільки Україна продемонструвала здатність ефективно себе захищати та в багатьох випадках – повернути території, захоплені Росією, у США з’явився більший апетит постачати ефективніші системи, які потребували більше часу для навчання.Роберт Гамільтон
РГ: Думаю, швидше за все, США продовжуватимуть надавати ті речі, які вони вже надають, включно із NASAMS, декілька з яких вже в Україні. Думаю, ми побачимо більше таких поставок, оскільки Сполучені Штати мають їх запаси.
Ракети Patriot, на мою думку, є більш політичним рішенням. На початку багато аналітиків говорили, що такі системи як NASAMS і HIMARS потребують багато часу, щоб навчити військових їх використовувати. В перші дні війни було небажання їх надавати. Ми не знали, як довго триватиме війна. Оскільки Україна продемонструвала здатність ефективно себе захищати та в багатьох випадках – повернути території, захоплені Росією, у США з’явився більший апетит постачати ефективніші системи, які потребували більше часу для навчання. Змінилось розуміння того, що ця війна не закінчиться швидко, нам потрібно надавати Україні озброєння не тільки, щоб захистити себе, а й щоб повернути територію, захоплену російськими силами та перемогти у війні. Тож я скажу, що хоч ми і не чуємо про F-16 чи ракети Patriot зараз – це не означає, що це неможливо. Залежатиме від того, наскільки успішною буде Україна та як довго триватиме війна.
ОК: Росія здійснила серію ракетних атак на життєво важливу інфраструктуру та мирні міста України. Що можна зробити Україні та її союзникам, щоб захист від подібних атак був ефективнішим?
РГ: Потрібні поставки більшої кількості різних видів протиповітряної зброї та протиракетних систем, систем протидії дронам, які Захід вже надає Україні. Це життєво важливо. Росія змінила тактику та стратегію ведення війни, намагаючись поставити Україну на коліна. Націлюючись на інфраструктуру, намагаючись позбавити українців світла та води, щоб люди мерзли та голодували взимку. У збройному протистоянні із ЗСУ вони не досягли успіху, вони програють. Тому думаю, що це спроба для Росії змінити фокус війни із воєнного протистояння на далекобійні удари по енергетичній інфраструктурі, щоб спричинити більше болю. Щоб Україна, можливо, була готовою шукати рішення шляхом переговорів. Я не бачу жодних доказів, що це працює.
У збройному протистоянні із Збройними силами України, вони не досягли успіху, вони програють. Тому думаю, що це спроба для Росії змінити фокус війни із воєнного протистояння на далекобійні удари по енергетичній інфраструктурі, щоб спричинити більше болю.Роберт Гамільтон
ОК: Як ви згадали – стратегія Росії значно змінилась зі спроб блискавичних захоплень до бомбардувань інфраструктури і відчайдушних спроб захопити Бахмут. Якою ви бачите стратегію Росії надалі?
РГ: Воєнна кампанія Росії зазнала невдач. Це спроби блискавичних та шокуючих захоплень, спроба взяти Київ за три-чотири дні, повалити уряд, все це було засноване на хибних припущеннях про спроможності України, про волю України до боротьби, волю протидіяти російським силам. Російські збройні сили зазнали невдачі, потім вони перейшли до війни на виснаження на сході, де вони сподівались, що із 300 тисячами мобілізованих солдат їм вдасться виснажити українські сили. Це теж провалилось.
Тому, думаю, що третій етап – спроби перевести війну з поля бою в домівки українців, виводячи з ладу електроенергію та водопостачання, збільшуючи рівень болю. Зараз це дійсно кампанія, спрямована на те, щоб завдати болю мирному населенню. Думаю, що в свідомості Кремля та Міноборони Росії це спосіб компенсувати невдалу воєнну кампанію.
ОК: Іран постачає Росії воєнне обладнання, включно із дронами-камікадзе. Чи можуть підтримка Ірану та Північної Кореї драматично змінити ситуацію для Росії?
РГ: Я не думаю. Ці іранські безпілотники-камікадзе, їх можна використовувати лише один раз, вони вражають ціль та вибухають. Тривалий час дрони мали перевагу як наступальна зброя. Проти них не було багато оборонних засобів. Війна в Україні змусила західні країни розробити системи протидії безпілотникам. Навіть за перші вісім-дев’ять місяців цієї війни вдалось досягти значного прогресу у протистоянні цим системам.
ОК: Нещодавно ви аналізували національну стратегію Джо Байдена. Чому, на вашу думку, війна Росії проти України стала таким шоковим моментом для американської національної стратегії?
РГ: З часів адміністрації Обами США намагались зробити певний поворот до Азії. Ідея полягала в тому, що ХХІ сторіччя стане азійським століттям, а Китай – єдиний виклик, потенційний конкурент для США. Росія не є і не може бути рівним конкурентом.
Тимчасова стратегія національної безпеки, оприлюднена у березні 2021 року, передбачала саме такий вид перебалансування зусиль на Азіатсько-Тихоокеанський регіон. Росія в цьому документі згадувалась лише п’ять разів. Після повторного втручання Росії в Україну, коли вийшла повна версія стратегії національної безпеки Байдена, Росія згадувалась у документі 71 раз чи навіть більше. Ймовірно, більше ніж будь-яка інша країна в документі. Україна також займає важливе місце. В тимчасовому документі з національної безпеки вона не згадувалась взагалі, втім у новій стратегії вона згадувалась 32 рази.
Тож я вважаю, що відбулась фундаментальна переорієнтація у напрямку конфронтації та стримування Росії, визнаючи, що в довгостроковій перспективі Китай все ще є головним викликом для США, єдиним рівним конкурентом.
ОК: Говорячи про довгострокову стратегію національної безпеки США, де ви бачите Україну – як стратегічного союзника чи партнера по НАТО?
РГ: Думаю, теоретично, значно більше союзників НАТО погодились би з думкою про членство України в НАТО сьогодні, ніж до 24 лютого цього року. Пройшла переоцінка того, чим є Росія як супротивник, і що Росія готова зробити, щоб порушити європейську безпеку. Також спосіб, у який Україна себе захищала, стійкість, хоробрість та єдність, які продемонстрували українці, думаю, змінили думку у багатьох столицях НАТО.
НАТО має дочекатись стабільного політичного, військового та дипломатичного врегулювання війни, і потім вирішить, як і коли Україна приєднається до альянсу. Тим часом у НАТО мають продовжувати робити все, що вони робили і раніше – надавати всі можливі потужності Україні не тільки, щоб Україна могла захистити себе, а й повернути територію, окуповану Росією.
Дивіться також: Блекаут. Як міжнародна спільнота допомагає Україні готуватися до перебоїв в енергопостачанні. Відео
Форум