Фірма в Новій Зеландії, яка дозволила своїм працівникам працювати чотири дні на тиждень, а оплачувала їм п'ять днів, свідчить, що експеримент був успішним. Вони навіть сподіваються зробити зміни постійними, повідомляє видання The New York Times.
Фірма Perpetual Guardian, яка займається трастами, заповітами та майном, виявила, що зміна насправді збільшила продуктивність серед 240 працівників, які заявили, що витрачають більше часу на сім'ю, займаються спортом, готують та працюють на своїх городах.
Фірма провела експеримент – який скоротив робочий тиждень до 32 годин з 40 – у березні та квітні поточного року та попросила двох дослідників вивчити вплив на персонал.
Джаррод Хаар, професор з управління персоналом в Технологічному університеті Окленда, зазначив, що працівники повідомили про поліпшення балансу роботи та особистого життя на 24 відсотки і поверталися до роботи після вихідних наповнені енергією.
«Керівники сказали, що співробітники були більш креативними, їх відвідуваність покращилась, вони приходили вчасно і не йшли раніше а також не робили тривалі перерви, – розповідає професор. – Обсяг виконаної ними роботи не змінювався, якщо вони працювали впродовж чотирьох днів замість п'яти».
Схожі експерименти в інших країнах випробували концепцію скорочення робочого часу як способу підвищення індивідуальної продуктивності. У шведському місті Гетеборг запровадили шестигодинний робочий день, і чиновники з’ясували, що працівники виконували такий самий обсяг роботи або навіть більше. Але коли у 2000 році Франція призначила 35-годинний робочий тиждень, підприємства скаржились на зниження конкурентоспроможності та збільшення витрат на найм.
У випадку Нової Зеландії працівники заявили, що ця зміна спонукала їх знайти способи підвищення їхньої продуктивності під час роботи в офісі. Зустрічі скоротили з двох годин до 30 хвилин, і співробітники створили сигнали для своїх колег, що їм потрібен час працювати без відволікання.
«Вони працювали над тим, де вони витрачали час даремно, і працювали розумніше, а не важче», – зауважив професор Хаар.
Дивіться також: Історія українського емігранта, що отримав Оскар за фільм «Хижак»
