Поки більшість країн НАТО намагалися ізолювати Москву через її вторгнення в Україну, президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган намагався зберігати нейтралітет у конфлікті, називав президента Росії «мій друг» і продовжував торгувати з Росією. Туреччина приймала грошовитих росіян і навіть, як каже Міністерство фінансів США, не перешкоджала турецьким компаніям допомагати росіянам обходити західні санкції.
Також президент Туреччини гальмував просування до НАТО Фінляндії та Швеції, які після нападу Росії на Україну у лютому 2022 року, відмовилися від свого традиційного нейтрального статусу та вирішили приєднатися до НАТО.
За словами оглядачів, Туреччина, яка є членом НАТО, займала позицію «проукраїнського нейтралітету». Вона постачала в Україну зброю, зокрема, важливі на початку війни безпілотники Bayraktar, і при цьому, не без успіху, намагалася грати роль посередника.
Разом з ООН Анкара переконала Росію долучитися до Чорноморської зернової угоди, що уможливила вивіз українського зерна з чорноморських портів, які блокувала Москва.
Також президент Ердоган допоміг досягти важливої для України угоди про обмін полоненими, коли вдалося визволити з полону захисників Маріуполя. А командирів з «Азовсталі» перевезли до Туреччини «під особисті гарантії» президента Ердогана, наголошували у Москві.
Та все ж, на Заході, Анкару швидше сприймали як «складного партнера». Зокрема, через побоювання конфронтації з Грецією американський Конгрес з 2012 року відмовлявся схвалити продаж Туреччині літаків F-16.
Туреччина хоче зближення зі Заходом
Але протягом останніх кількох днів президент Ердоган раптово зробив низку кроків, які оглядачі сприймають як сигнал – Туреччина хоче полишити свою «нейтральну» позицію та знову налагодити стосунки зі Заходом.
У понеділок Ердоган повідомив, що не перешкоджатиме більше вступу Швеції до НАТО. А минулого тижня під час візиту до Туреччини президент України Володимир Зеленський заручився підтримкою Анкари у питанні приєднання до НАТО, Київ також домовився про виробництво в Україні турецьких дронів.
Та найбільшим ударом для Москви було повернення з Туреччини командирів «Азовсталі» на 500-й день війни.
У чому ж причина різкого розвороту політики Туреччини?
Експерти вважають, що після того, як Ердоган в черговий раз виграв вибори у травні, опозиція Західним країнам вже не приносила дивідендів.
Як зауважує газета Washington Post, Ердоган знав, що на саммітті у Вільнюсі він зможе досягти максимуму поступок Заходу – він домігся від Швеції, що Стокгольм обмежить діяльність забороненої Робітничої партії Курдистану, навіть за ціну змін до Конституції, і підтримає Туреччину на переговорах про вільну торгівлю з ЄС.
Від Вашингтона він отримав обіцянку, що зможе купити винищувачі F-16, та досяг, хоч на словах, поступу в переговорах з ЄС про безвізову політику.
Але лондонське електронне видання Middle East Eye, що висвітлює події на Близькому Сході та в Північній Африці, вважає, що причина не тільки і не стільки у досягненні Анкарою дипломатичних цілей, як у важкому стані турецької економіки. Британські фінансисти, з якими говорило видання, кажуть, що Туреччина зараз переживає економічну кризу, інфляція стрімкою зростає, валютні резерви швидко вичерпуються, а «російських грошей недостатньо, щоб утримати корабель на плаву».
Високопоставлений турецький чиновник сказав агентству Reuters, що Туреччина очікує, що Захід допоможе вирішити фінансові проблеми Туреччини, а щодо Росії, Анкара не думає, що своїм зближенням зі Заходом вона зіпсує стосунки з Москвою.
Росія стерпить приниження від Анкари, бо зацікавлена в послугах Туреччини – експерт
Москва тим часом подає суперечливі сигнали. Пропагандисти на російському телебаченні скаржаться на «удар у спину», а голова Комітету з оборони та безпеки Ради федеральної безпеки РФ Віктор Бондарєв заявив, що Туреччина зі своїми «провокаційними рішеннями» останнім часом стає «недружньою для Росії державою».
Однак у Кремлі реакція була набагато стриманішою. Речник президента Росії Дмитро Пєсков зазначив, що Москва «з розумінням поставилася до рішення турецького лідера», який погодився на вступ Швеції до НАТО.
«Туреччина – член альянсу, вона має свої зобов'язання перед організацією. Це ніколи не було для Москви секретом», – нагадав речник Кремля.
При цьому Пєсков наголосив, що Москва не носить «рожеві окуляри», і радить Анкарі також не мати ілюзій щодо Європи, оскільки Євросоюз не бажає бачити Туреччину у своїх лавах. Натомість Росія, за його словами, готова співпрацювати з турецькими партнерами, незважаючи на розбіжності.
Як зауважує сербський оглядач Нікола Мікович, Москві нічого не залишається, як прийняти той факт, що для Росії Туреччина є важливішою, ніж Росія для Туреччини. Це Москва, а не Анкара перебуває в ізоляції і шукає виходу з неї. Зокрема, Москві потрібно знайти інші енергетичні ринки для своїх енергоносіїв і не втратити прихисток для російських олігархів.
«Москва сподівається, що Туреччина стане регіональним газовим хабом. Що ще важливіше, Туреччина залишається безпечним притулком для російських олігархів, які зазнали остракізму з боку Заходу», – пише Мікович на сайті австралійського дослідницького інституту.
Продовження зернової угоди може стати ще одним «жестом доброї волі»
Мікович каже, що Анкара зацікавлена у продовженні дії зернової угоди, яку Росія різко критикує і погрожує не продовжити її після 17-го липня. Але, каже оглядач, навіть якщо Кремль вийде з угоди, це не обов’язково означає, що він запровадить блокаду Чорного моря.
«У разі виходу Росії з угоди в Росії побоюються, що турецький флот може почати в односторонньому порядку забезпечувати безпеку Чорноморського коридору. Такий результат став би черговим приниженням для Кремля», – каже оглядач.
Він вважає, що Росія навряд чи наважиться топити турецькі кораблі, з огляду на те, що Туреччина є членом НАТО. А присутність турецьких кораблів у територіальних водах України може відкрити можливість постачати Україні зброю морем, тим більше, що Туреччина і раніше постачала Україні зброю, зокрема, дрони, каже Мікович.
Тому, на його думку, в останній момент Москва може «зробити жест доброї волі», як вона робила вже не раз, коли була змушена іти на поступки.
Тим часом агентство Reuters повідомило у середу ввечері, посилаючись на свої джерела, що генеральний секретар ООН Антоніу Ґутерріш запропонував президенту Росії Володимиру Путіну продовжити зернову угоду в обмін на підключення до міжнародної платіжної системи SWIFT дочірньої компанії російського сільськогосподарського банку.
Москва вимагає відновлення підключення російського агробанку «Россельхозбанк» до міжнародної платіжної мережі SWIFT. У рамках санкцій Європейського Союзу через вторгнення Росії в Україну цей банк відключили від міжнародних розрахунків у червні 2022 року. У травні 2023 рокупредставник ЄС заявив, що ЄС не розглядає можливості виключення з санкцій російських банків.
Як компроміс ЄС розглядав ідею підключення до SWIFT дочірньої компанії аграрного банку, щоб дозволити здійснювати транзакції із зерном і добривами, повідомили Reuters у середу три джерела, знайомі з обговореннями. Але Європейська комісія поки не підтвердила правдивість цих повідомлень.
Згідно з повідомленнями джерел Reuters, Ґутерріш запропонував Путіну, щоб Росія дозволила продовжити чорноморську зернову угоду ще на кілька місяців, даючи ЄС час підключити дочірню компанію «Россельхозбанку» до SWIFT. Москва заявляла раніше, що вимагає підключення саме «Россельхозбанку» до SWIFT, а не його дочірніх компаній.
Раніше про те, що ООН намагається домовитися з ЄС про виключення з санкцій «Россельхозбанку» повідомляла лондонська ділова газета Financial Times.
Форум