Канцлер Німеччини Анґела Меркель у виступі в Європейському парламенті 13 листопада підтримала висловлювання французького президента Еммануеля Макрона про потребу створення європейської армії.
Частина євродепутатів вітала її слова оплесками, а інша частина - вигуками незгоди й осуду.
Підтримка Меркель пролунала без жодної конкретики, як зрештою й самі пропозиції Макрона, і канцлер вважала за потрібне наголосити кількаразово, що не має нічого проти НАТО, та що європейські збройні сили мали б бути “гарним додатком” до альянсу.
Послаблення і розкол НАТО завжди було метою Росії. Послаблення і розкол ЄС є одним з її завдань. Західні лідери мимовільно допомагають Путіну.
Минулотижневе інтерв’ю французького президента радіостанції Europe-1 ЗМІ пошматували на розрізнені цитати, але головна думка там така: Європі, а фактично ЄС, потрібні спільні збройні сили, щоб протидіяти загрозі з боку Росії та зменшити залежність від Сполучених Штатів Америки у питаннях оборони.
В одній з цитат Сполучені Штати були згадані в одному ряду з Китаєм і з Росією і цього було досить, щоб президент Дональд Трамп майже негайно назвав висловлювання Макрона “дуже образливими”.
Французький президент скористався нагодою візиту американського лідера у Париж минулими вихідними, аби запевнити його, що, говорячи про європейські збройні сили, він мав на увазі потребу для європейців взяти на свої плечі більший оборонний тягар.
Але Трамп, коли прилетів з Парижа після церемоній на відзнаку завершення Першої Світової війни, вирішив повернувся до теми і нагадав про минулі війни між Францією та Німеччиною та вчергове запропонував “платити за НАТО”.
Несерйозна, але загроза
Європейські коментатори вказують, що розпливчасті заяви Макрона й Меркель та ображені дописи Трампа у Twitter не є серйозною дискусією про збройні сили для Європи, але є ще однією ознакою потенційної загрози.
Джуді Демпсі з аналітичного центру Carnegie Europe у Берліні зауважує, що впродовж десятиліть багато європейських лідерів замріяно говорили про потребу мати під руками боєздатні підрозділи, готові до реагування в надзвичайних ситуаціях.
“Ніхто не заперечує, що європейцям треба більше дбати за свою безпеку. У цьому питанні є згода по обидва боки Атлантики”, - каже Демпсі, але вважає, що у теперішній ситуації і в такому вигляді ідеї Макрона “сіють розкол в ЄС і всередині НАТО”.
Британський тижневик Economist різко назвав висловлювання французького президента про євро-армію “заплутаними, донкіхотськими, і безвідповідальними в часи зростання трансатлантичної непевності”.
Європейці не мають відповідей на засадничі питання щодо потенційних європейських збройних сил: Хто був би уповноважений віддавати накази про їх застосування? Чи не спокусилася б Франція відряджати такі сили для вирішення проблем у своїх колишніх колоніях? Хто б платив за таку армію? Як би вона взаємодіяла з НАТО?
Вихід Великої Британії з ЄС може зменшити кількість голосів у Брюсселі, що чітко наголошують на пріоритетності НАТО й потребі залучення США до європейської системи безпеки.
Але у Євросоюзі є досить інших країн, зокрема на сході континенту, які також остерігаються послаблення американського впливу. Прагнення Польщі убезпечити себе розташуванням нових військових баз США - підтверджує це.
Трамп і Путін
З початку президентства Дональда Трампа у прихильників трансатлантичних зв’язків з’явилося більше побоювань, що саме Америка може втратити ентузіазм до НАТО, за час існування якого західна Європа насолоджувалася небувалою досі епохою миру й стабільності.
Президента Трамп останнім часом не повторював попередніх заяв, що НАТО - застаріла організація, але сказане ним врізалося в пам’ять.
Чимало європейців також стурбовані виявами майже відвертої неприязні Дональда Трампа до ЄС.
В цих умовах навіть частковий позірний збіг позицій Трампа й російського президента Путіна вселяє у деяких європейців розпач.
“Послаблення і розкол НАТО завжди було метою Росії. Послаблення і розкол ЄС є одним з її завдань. Західні лідери мимовільно допомагають Путіну”, - застерігає Джуді Демпсі.
Вона стверджує, що європейська армія не є відповіддю на амбіції ЄС у закордонній політиці, чи в питаннях безпеки і не є відповіддю на розбіжності зі Сполученими Штатами.
Дивіться також: Чим може обернутися загострення у відносинах США та Франції?
