Розбиті мрії африканських мігрантів в Італії

У Європі нового життя шукають десятки тисяч біженців, які під час протестів у Тунісі та Лівії, що спалахнули на початку цього року, перетнули Середземне море. Однак сподівання мігрантів на краще майбутнє і вищі заробітки часто закінчуються великим розчаруванням.

Нетрі в околицях італійського міста Фоджа стали домівкою для 600 лівійських мігрантів, які приїхали на південь країни у пошуках роботи. Цей регіон ще називають трикутником червоного золота, адже тут збирають 35% помідорів вирощених в Італії. Здебільшого цю роботу виконують мігранти.

Через економічну кризу, заводи на півночі Італії цього року провели численні скорочення. Дві тисячі мігрантів були змушені переїхати на південь у пошуках роботи. Утім, дедалі менше фермерів наймають нелегалів. Окрім того, за роботу у полі від світанку до ночі платять в середньому лише 35 євро на день.

«Ми не думали, що в Італії така ситуація. Ми сподівалися, що знайдемо роботу, зможемо нормально заробляти та харчуватися. Все зовсім не так, але я не можу повернутися назад», – каже лівійський біженець Андреа.

Сотні біженців потонули, намагаючись перетнути Середземне море. Тим, кому пощастило вижити, прибувають як правило на італійський острів Лампедуза, а вже звідти в Італію. Лише одиниці з них шукають притулку законно. Інші ж залишаються нелегалами.

«Нелегальні мігранти опинилися у дуже поганому становищі, у ситуації невизначеності. Кожна країна має своє законодавство щодо біженців. Але якщо вони не зареєстровані і перебувають в країні нелегально, вони не можуть претендувати на будь-які пільги», – каже речник комісії біженців ООН.

Потік біженців з Лівії не припиняється. Лише минулого тижня у Триполі патруль затримав 400 людей, які намагались покинути країну.

«Виглядає, що після закінчення протистоянь у Лівії міграція через Середземне море відновилася. Люди у маленьких човнах дістаються берегів Італії та Мальти. І це під час зимових штормів на морі», – Менс Найберґ.

Італійський уряд видав розпорядження про легалізацію деяких мігрантів, які працюють прибиральниками чи доглядають за старшими людьми. Однак цей закон не стосується нелегалів, зокрема тих, які проживають у гетто біля Фоджі. Без будь-яких документів та з мізерним прибутком, ці біженці – далекі від мрії про краще життя, яке вони сподівалися знайти у Європі.