В ‘уряді реформаторів’ почалися масштабні кадрові зміни

Реформ нема, стабільність під запитанням. З часу появи коаліції «Стабільність і реформи» не минуло й чотирьох місяців, а в уряді під багатьма уже захиталися крісла.

Кадрові чистки – найгарячіша «злоба дня» в українській політиці. Випуски новин рясніють повідомленнями: цього урядовця зняли, цього можуть зняти завтра.

У середу Верховна Рада вирішила долю міністра палива та енергетики Юрія Бойка та голови Служби безпеки України Валерія Хорошковського. Обох вимагала відправити у відставку опозиція. Першого звинувачують у лобіюванні в Міжнародному суді інтересів «газової мафії»; другого – в тискові на ЗМІ та в політичних репресіях.

Обидва урядовці втрималися на своїх посадах. За відставку Бойка проголосували тільки депутати з опозиційних БЮТ і НУНС: на табло висвітився результат 157 голосів при необхідних 226. Що ж до Хорошковського, то питання про його звільнення парламент взагалі відмовився розглядати: для внесення до порядку денного забракло голосів.

А в той час як голова ПЕК та голова СБУ можуть зітхнути з полегшенням, їхньому колезі по уряду, міністрові оборони Михайлові Єжелю розслаблятися рано. Над очільником оборонного відомства зібралися чорні хмари. Подейкують, що його роботою незадоволений сам президент. Побувавши в Криму в перших числах липня, глава держави буцімто виявив недостатню бойову готовність Збройних сил. Позачергове засідання РНБО, на якому мала вирішитись доля міністра Єжеля, планувалося на середу 7 липня. Згодом засідання перенесли на четвер 8 липня.

Втім, суті справи це не міняє – як виглядає, Єжеля знімуть. І хоч офіційно Міноборони поки що заперечує можливість відставки міністра, оглядачі вже активно обговорюють, хто прийде йому на зміну. Найбільш імовірною кандидатурою називають народного депутата від Партії реґіонів Олександра Кузьмука. Сам Кузьмук заявив пресі, що таких пропозицій від президента наразі не надходило. «Якщо надійде – не бачу причин для відмови», – додав двічі екс-міністр оборони.

Загроза відставки нависла, крім того, над віце-прем’єром з економічних питань Сергієм Тігіпком. Проект постанови про його звільнення зареєструвала опозиція, незадоволена проектом Податкового кодексу. Новий кодекс розкритикували також комуністи. Про реальну можливість відставки свідчить і те, що від роботи віце-прем’єра не у захваті правляча партія. Про «розчарування» проектом Податкового кодексу заявив лідер фракції Партії реґіонів Олександр Єфремов.

Як виглядає, Тігіпко вже морально підготувався до того, що або «його підуть», або ж він піде сам, грюкнувши дверима. У середу міністр-реформатор провів прес-конференцію, на якій заявив: ситуацію з можливою відставкою не драматизує. Знаковим стало і те, що урядовець дозволив собі покритикувати Партію реґіонів, назвавши недемократичним проект закону про місцеві вибори і «непрозорим» – недавній конкурс з приватизації «Луганськтепловозу».

Окрім Єжеля і Тігіпка, серед імовірних кандидатів на «виліт» з уряду називають віце-прем’єра з питань нацбезпеки та оборони Володимира Сівковича. Шанси, що Сівкович втратить крісло, високі: про незадоволення віце-прем’єром, який практикує рейдерство для протиправного захоплення підприємств, відкрито говорять навіть його колеги по правлячій партії.
Аналітики прогнозують, що слідом за цими гучними відставками можуть полетіти й голови інших міністрів. І хоч у коаліції поки що спростовують план масштабної кадрової чистки, крісла в кабміні хитаються, а чутки про нові відставки ростуть, наче снігова куля.

Початок цій серії відставок був покладений минулої п’ятниці – звільненням віце-прем»єра з гуманітарних питань Володимира Семиноженка, яке стало несподіванкою для багатьох. Ще більшим сюрпризом виявилось те, що за відставку коаліціанти проголосували разом з опозиціонерами – переконливою більшістю в 378 голосів. Тоді ж, 2 липня, посади міністра екології позбувся Віктор Бойко.

Семиноженко своє звільнення пояснив «проблемами в коаліції». На існування внутрішніх суперечностей у владі вказують також експерти. Причому аж ніяк не йдеться про суперечності ідеологічні, – вважає директор Міжнародного інституту демократії Сергій Таран:

«Усі ці відставки, які вже відбулися чи, можливо, відбудуться, не матимуть перед собою жодної ідеологічної складової. Це виключно боротьба всередині Партії реґіонів за адміністративний та матеріальний ресурси. Це змагання за доступ до бюджету, до фінансових потоків, до контрактів. Тому зараз відбувається витіснення більш впливовими кланами всередині Партії реґіонів менш впливових. Або ж тих кланів, які взагалі не входять до Партії реґіонів. Це, зокрема, напряму стосується Семиноженка.

Будуть також спроби витіснити тих міністрів, яких призначали за квотою Литвина або були призначені з подачі комуністів. Тому що Партія реґіонів зараз консолідує владу. З приходом нових так званих «тушок» уже немає такої залежності від Блоку Литвина та комуністів. І це перша причина того, що відбувається в уряді.

Друга причина полягає в тому, що всі ці суперечності намагається використати опозиція. Опоненти влади хочуть донести до широкої громадськості те, що в коаліції не все гаразд, що коаліція не стабільна. І те, що вони обіцяли – що з Януковичем прийде політична стабільність – це насправді міф. І тому опозиція гне свою лінію і проштовхує питання про відставку тих чи інших посадовців та посилює цей дискурс в українській політиці.

І третій момент – уся ця кадрова суєта свідчить, що уряд, який зараз є в Україні, це ніякий не уряд реформ. Тому що якби хотіли робити реформи, то підбирали б людей під ці реформи, складали календарний план, визначали відповідальність. А якщо чільники Партії реґіонів кажуть про те, що людей треба міняти, то це означає, що чіткого календарного плану реформ в «уряду професіоналів» насправді ніколи не існувало», – сказав Таран «Голосу Америки».