Богослужіння Московського патріарха Кирила у Києво-Печерській Лаврі в День хрещення Київської Русі зібрало 3 тисячі вірян. Приурочена до цього ж свята хресна хода «розкольників» – як у Московському патріархаті називають вірних Київського патріарха Філарета – була помітно велелюдніша. Процесія православних Київського патріархату, що розтяглася на кілька кілометрів по вулиці Володимирській і пройшла центром міста до пам’ятника святого Володимиру, налічувала, за різними оцінками, від 5 до 10 тисяч людей.
При цьому на свято в Київ, як виглядає, змогли потрапити далеко не всі бажаючі прихильники Київського патріархату. Ще зранку в середу з різних областей України до Київської патріархії почали надходити численні сигнали про спроби перешкодити приїзду прочан до столиці. Про це заявила у прес-служба УПЦ КП. «Відбувався тиск на авто-перевізників з метою змусити їх відмовитися від перевезення груп паломників. Погрожували відібрати ліцензію на перевезення та створити інші «неприємності». У зв’язку з чим спостерігалася масова відмова перевізників від виконання рейсів, про які завчасно було домовлено», - мовиться у повідомленні.
Як стверджують у прес-службі Філарета, тиск здійснювала влада: чиновники місцевих адміністрацій настійливо «не рекомендували» духовенству Київського патріархату їхати до Києва 28 липня. А співробітники ДАІ не давала проїхати автобусам на трасі – під надуманими приводами їх зупиняли і не пропускали далі.
Усі ці випадки, за твердженням УПЦ КП, мали масовий і систематичний характер. Патріарх Філарет звернувся до влади по роз’яснення. При цьому глава Київського патріархату наголосив: перешкоджання вірним його церкви «варто порівняти з тим, як місцева влада в Одесі та Дніпропетровську всіляко сприяла доставці віруючих Московського патріархату до місць богослужіння глави РПЦ, надаючи навіть безкоштовно автобуси». «Невже таким є вияв рівного ставлення до різних конфесій?» - мовиться у заяві.
Своєю чергою, у Міністерстві внутрішніх справ України ці звинувачення відкинули. «Заяви представників окремих конфесій щодо начебто вибіркової заборони в’їзду паломників до місць святкування Дня хрещення Київської Русі-України не відповідають дійсності та мають провокативний характер», – наголосили в МВС. Як запевняють правоохоронці у своєму повідомленні, міліції зовсім не йшлося про те, щоб не пустити в Київ прихильників Філарета, а лиш про те, аби не було «надмірного скупчення парафіян, які б могли призвести до травмування людей».
А тим часом Московський патріарх Кирило торжествами з нагоди Дня хрещення Русі завершив свій пастирський візит в Україну. Окрім скандалу з прочанами, останній день його візиту був позначений трагічною нотою. У Запоріжжі хтось підкинув згорток з вибухівкою на поріг православного храму. Стався вибух, загинула жінка.
Московський гість відбув додому, залишивши гадати: чи якось пов’язаний, чи ні з його візитом цей небачений для України випадок?
А також якими були істинні цілі цього візиту, що подавався як об’єднавчий і неполітичний?
З проханням підбити підсумки візиту в Україну патріарха Московського Кирила «Голос Америки» звернувся до політичних експертів – директора Київського центру політичних досліджень та конфліктології Михайла Погребинського і експерта з проблем міжнародної безпеки Євгена Жеребецького.
Михайло Погребинський: «Поза сумнівом, політична і навіть геополітична складова у цьому візиті є».
«Як політолог, я можу сказати, що візит людини надзвичайно авторитетної, особливо в царині духовній, не може, так чи інакше, не мати значення в громадському сенсі цього слова. А відповідно і в політичному. Тим більше що, як відомо, у нас є проблеми з єдністю православних церков. Патріарх Кирило є представник канонічної церкви і не зацікавлений – він дав це зрозуміти – в паритетному діалозі з Київським патріархатом.
Безумовно, не можна заперечувати, що його візит, досить часті візити, його близькість до перших осіб української держави має певний вплив на розстановку сил у контексті майбутнього Української православної церкви. А це має відгук і на інші питання – скажімо, питання геополітичного вибору. Цього разу патріарх Кирило не говорив про ідею «Русскаго міра», але ті, хто цікавляться такими речами, знають, що він є прибічником духовної єдності – на базі православної релігії – росіян, українців, білорусів і навіть молдаван. І це, звичайно, не може не впливати на стан свідомості парафіян православної церкви, які слухають авторитетну людину і думають: можливо, саме тут є правда, а не, скажімо, в пошуках безпеки в євроатлантичному напрямку. Так що тут, так чи інакше, певний політичний зміст, безумовно, є».
Євген Жеребецький: «Кирилу йшлося не про об’єднання, а про приєднання».
«Цей візит справді був ніякий не об’єднавчий, він не був візитом примирення – це був політичний візит. І йшлося не про об’єднання, а про приєднання, або про ліквідацію автономії Української церкви як такої. І проблема номер «один»: у Кирила це навіть не Філарет, а Володимир – глава УПЦ Московського патріархату. Причина проста. Адже Українська православна церква Московського патріархату має чи не більше приходів, ніж російська в Росії. Тому Москва завжди прагнула поставити сюди свого ставленика, ще з радянських часів, і зараз намагаються це робити. Але в цій церкві – УПЦ МП – розмірковують як: ну, приїхав сюди московський піп. Ну, погуляв... І вони зробили вигляд, що так, це їхній патріарх. Але вони вже давно до такого ступеня незалежні, автономні, що якби всередині була воля і не була вся церква нашпигована російською агентурою, то давно б уже відділилися. Ну для чого їм здався Гундяєв, який буде їм щось вказувати. А об’єднання українських церков – Греко-католицької, Київського патріархату,УПЦ Московського патріархату і УАПЦ – створило б таку могутню силу, якої нема на всьому східному ареалі православ’я. І Москва тоді булаб дуже далека від своїх претензій на «третій Рим». Зрештою сам візит показав, що кількість парафіян – які без примусу поприходили на службу до собору святого Володимира і прийшли до монумента Володимиру на схилах Дніпра – була більша, ніж усіх прихожан, разом узятих, які в Одесі, Дніпропетровську і Києві приходили до Гундяєва».
