В`ятрович: 'Нова влада закриває доступ до архівів СБУ'

Екс-директор Державного архіву Служби безпеки України Володимир В`ятрович про своє звільнення довідався з російських сайтів. Розсекречення таємних архівів СБУ, яким він займався останніх півтора року, сьогодні не актуальне. Щойно розпочату масштабну роботу оголосили завершеною, що, на думку В`ятровича, свідчить про намір нової влади обмежити доступ до інформації. Про спроби знову закрити під замок архіви радянських спецслужб, а також про те, чому це може поставити СБУ поза правовим полем, експерт розповів в інтерв`ю «Голосу Америки».

Г.А.: Як повідомив Центр досліджень визвольного руху, 18 березня припинено поповнення баз даних Відкритого електронного архіву СБУ, яке здійснювалося щодня починаючи з 2 жовтня 2008 року. А новий керівник Служби безпеки Валерій Хорошковський заявив, що відомство призупиняє роботу з розсекречення та оприлюднення архівів. Що це означає і чи йдеться, на Вашу думку, про зміну державної політики щодо відкритості архівів?

В.В.: Так, сьогодні для мене це вже очевидно. Перші тривожні сигнали пролунали в заяві новопризначеного голови СБУ, який оголосив розсекречення завершеним – тоді як насправді праця тільки розпочалася. Далі, вже протягом минулого тижня, новий керівник архіву Сергій Кокін удався до кількох кроків, які не залишають сумніву: йдеться про чітку політику скорочення доступу до інформації. Спочатку розпорядилися припинити наповнення електронного архіву, який дотепер щоденно поповнювався силами архівістів і волонтерів. Відтак скасували демонстрацію виставки під назвою «Зламані долі: злочини комуністичного терору», яка була підготовлена на базі наших архівів і від початку року встигла об»їхати 7 областей. І нарешті, знову-таки минулого тижня, стався геть безпрецедентний випадок. Дослідникам відмовили у доступі до справ, які вже пройшли процедуру розсекречення. Ці документи не містили державної таємниці, – там була інформація про аґентуру радянського періоду. І ось, ці матеріали з грифами «розсекречено» науковці не змогли отримати для ознайомлення – їм було відмовлено без жодних на те законних підстав.

Що все це означає – як на мене, йдеться про загрозу згортання демократичних перетворень в Україні взагалі. Тому що відкритість інформації, відкритість архівів є однією з ознак демократії. Недарма на національному архіві США написано: «Тут міститься демократія».

Г.А.: «Перетрушувати» архівні таємниці в СБУ почали недавно. Електронний архів створили у жовтні 2008 року, у січні 2009-го тодішній президент Ющенко видав указ про розсекречення, оприлюднення та вивчення архівних документів. Скільки справ вдалося за цей час розсекретити – і скільки лишилося лежати під замком?

В.В.: За ці півтора року розсекречено лише близько 10% архівів. Адже, як відомо, найтяжче у будь-якому процесі – це зрушити його з місця. Найважчим для нас був аналіз законодавчої бази, розробка на її основі методологічних вказівок, розгортання діяльності комісій, які були створені по всій Україні. Це забрало дуже багато часу. Якби розсекречення не зупинилося зараз, я думаю, що протягом 2010-го, максимум 2011 року ми могли б завершити це абсолютно у повному обсязі.

При цьому наголошу: у своїй роботі ми чітко спиралися на законодавчу базу – закон про державну таємницю, закон про державний архівний фонд і відповідно до цього проводили процедуру розсекречення. Тобто навіть спираючись на нинішнє недосконале законодавство, можна, варто і треба проводити розсекречення. Адже те, що в Україні досі діють радянські грифи секретності «СЕКРЕТНО», «СОВЕРШЕННО СЕКРЕТНО», це, власне, є незаконним. І заява Хорошковського про зупинку розсекречення може завести діяльність Служби безпеки у позаправове поле. Тому що український закон вимагає провести цю процедуру.

Г.А.: А який період охоплюють розсекречені вами архіви? Скажімо, яким роком датований найбільш ранній документ?

В.В.: 1918 рік – це найбільш ранній, і 1991-й – це найближчий до наших днів. Тобто роботу з розсекречення ми проводили у двох площинах. З одного боку – ми планомірно рухалися за хронологією, від фонду до фонду, розсекречуючи документи, які були складені ще комітетом держбезпеки Радянського Союзу. І друга площина тематична – ми реагували на запити громадськості, науковців і розсекречували насамперед ті документи, які найбільше цікавлять суспільство. До прикладу, розсекретили абсолютно всі на сьогодні виявлені документи, які стосувалися Голодомору. Зняли грифи таємності з десятків тисяч документів стосовно Української повстанської армії. І одна з останніх справ, яку встиг зробити архів під моїм керівництвом – це розсекретити близько 800 документів, які стосуються боротьби з дисидентським рухом 70-80-х років.

Г.А.: Якою буде тепер доля цих розсекречених таємниць? У ЗМІ пройшло повідомлення, що напрацьовану вами електронну базу даних ви встигли передати до Могилянки і Львівського університету. Чи убезпечить це архів від можливих змін у політиці СБУ?

В.В.: Ту частину інформації, яку ми не просто розсекретили, а ще й встигли оцифрувати і ввести в електронну базу даних – а це загалом 17 тисяч документів – безперечно, вже ніхто не зможе знову засекретити і заховати під замок. Тим паче, що нам, на щастя, вдалося передати ці архіви до таких потужних наукових центрів, як Києво-Могилянська академія і Львівський національний університет. Там їх зможуть використовувати як науковці, так і студенти. Крім того, керівництво Києво-Могилянської академії зголосилося взяти на себе розробку Інтернет-ресурсу, на якому будуть розміщені ці документи; це означатиме вихід на абсолютно новий рівень доступу до інформації.

Що ж до решти розсекречених архівів, то наразі їх доля невизначена. Окрім згаданих 17 тисяч документів, які вже «прописалися» в електронній базі даних, маємо ще близько 30 тисяч готових відсканованих документів, які до цієї бази поки що не уведені – через вказівку нового керівництва припинити наповнення Відкритого електронного архіву СБУ.

Г.А.: Як пояснили вам причину звільнення з посади директора Держархіву СБУ і чим плануєте займатися далі?

В.В.: Ніхто нічого не пояснював, процес відбувався некоректно і брутально. Про те, що мене звільнено, я вперше дізнався з російських веб-сайтів. При цьому вони покликалися на указ президента України, який на сайті президента ще не був опублікований.

Стосовно ж планів, то я вже маю кілька пропозицій щодо викладацької діяльності, зокрема і від Києво-Могилянської академії. Проте я ще мушу подумати, перш ніж приймати рішення. Тим паче що мені чомусь здається, що займатися виключно науковою, викладацькою роботою в тій ситуації, яка складається, буде недозволеною розкішшю. І рано чи пізно доведеться думати про якусь роботу в громадсько-політичному форматі, яка б захищала ті здобутки, яких ми досягли у доступі до інформації.

Г.А.: Підете в опозицію?

В.В.: Побачимо.

Нагадаємо: новий глава Служби безпеки України Валерій Хорошковський заявив, що відомство має скоротити роботу з архівами, зосередившись натомість на своїх прямих завданнях. «Дуже багато матеріалів розсекречено. Та правда, яку потрібно було донести українському народу, та правда донесена», -- сказав Хорошковський. У справі розсекречення архівів він пообіцяв виходити з вимог законодавства, однак зауважив: «Це точно не є основна робота спецслужби. Все ж таки наше завдання ми бачимо дещо інакше», -- наголосив новий керівник СБУ під час свого офіційного представлення колективу Служби 11 березня.

А тим часом стурбованість заявами нового керівництва Служби безпеки вже висловили правозахисники. Співголова Харківської правозахисної групи Євген Захаров зажадав від СБУ продовжити процес відкриття архівів. Як нагадав Захаров, архівні матеріали, створені до 1991 року в іншій державі – СРСР – до таємниць не належать, а грифи секретності, які стоять на цих документах, жодним українським законом не визначені. Харківський правозахисник запропонував також Хорошковському виділити архів зі структури СБУ в окрему інституцію, де розсекреченням архівів могли б зайнятися експерти.