Чого хоче жінка? Сексуальні скандали в США змушують переглянути правила взаємовідносин статей

Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».

У США ледь не щодня стає відомо про нові звинувачення на адресу відомих та впливових чоловіків, які сексуально домагалися жінок, переважно – підлеглих чи іншим чином від них залежних – або вдавалися до іншої неприйнятної поведінки.

Ці персональні трагедії також стають приводом в американському і не лише суспільстві поговорити та переглянути правила, установки та стереотипи, що панують у відносинах статей, і які виходять за межі дискримінації на робочому місці.

Те, що ґвалтувати, користуватися владою для задоволення власних потреб, розглядати іншу людину як товар та стверджуватися за рахунок приниження інших, не можна, більшість чоловіків, я сподіваюся, знають. Але певний момент в цих історіях змушує хвилюватися багатьох, навіть найбільш добропорядних : «А як я дізнаюся, чи вона фліртує чи реально мене відторгає?» - запитують чоловіки, деякі з яких, перебираючи подумки усі сексуальні контакти, які вони мали за життя.

І тут я думаю, заважають певні суспільні установки. Чоловікам радять слухати жінок не розумом, а серцем, розповідаючи про таємничість жінок, яку звичайному чоловікові так просто не осягнути.

Інший бік цього – жарти про своєрідну «жіночу логіку», яка, звичайно, логікою в нормальному розумінні не є. В Інтернеті можна знайти поради «експертів з відносин», які обіцяють навчити хлопців, як завойовувати жінок. Коді Лаянс на веб-сайті з відповідною назвою girl chase (полювання на дівчат), пояснює, що жінкам потрібні емоції, а не логіка, та за окрему плату він може навчити розшифровувати малозрозумілі сигнали цих інопланетних істот. На Амазоні можна затоваритися книжками, які також обіцяють навчити чоловіків розуміти протилежну стать. От, наприклад, з такою назвою - «Жіноча логіка: 7 стратегій як розшифрувати та зрозуміти, чого хоче жінка».

В Інтернеті ж можна знайти безліч мемів та жартів на тему жіночої лоігки.

Жінкам (більше в Україні) з дитинства вселяють думку, що вона має бути хитрішою. Як правило, це говорять, не маючи на увазі підробку кредитних карток чи махінацію з цінними паперами. Переважно мова йде про ідею, що жінці, аби її почули, треба заявляти про свої потреби не прямо, а в якісь хитрий спосіб та вдаватися до маніпуляцій.

Мені здається, що справа тут не в романтиці і не в біологічній різниці обробки інформації статтями. В основі всіх цих установок лежить переконання, що жінка не здатна (а якщо здатна, то мусить це приховувати) чітко формулювати свої думки, а чоловік краще знає, що їй насправді треба. А якщо не знає, то його цьому навчать інші, більш досвідчені чоловіки, які «знаються на жінках».

Комусь це дуже зручно: «Це вона тільки говорить, що їй треба більше допомоги з дітьми та домом, а насправді вона хоче новий тостер». Іншим це створює якесь марево, через яке важко пробитися і донести свою позицію.

Я з цим зустрічалася не лише в особистому, а навіть у професійному житті. У мене був колега, який не слухав, що ти йому кажеш, а намагався здогадатися, що мається на увазі та з якою метою говориться. Коли потім виникали проблеми, він виправдовувався: «А я думав, що ти це сказала, тому що насправді…». І при цьому, він пишався, як він вважав, своїм успіхом серед жінок, мовляв, я знаю, як з ними поводитися. Може, і існують якісь надзвичайні емпати, які краще за тебе знають, що тобі треба, чи навіть телепати, але на моєму життєвому шляху вони не траплялися.

Але зустрічалася з випадками, як їх називають у США, менсплейнінґа («mansplaining») - від слів чоловік (man) та пояснювати (explaining) – тобто, коли чоловік пояснює тобі, що ти насправді хотіла сказати, чи перекладає для інших членів групи твою репліку з «жіночої» на «загальнолюдську».

«Читачі думок» та «порадники» - чому їхні звички заважають розумінню іншого?

У книзі «Меседжі: Книга навичок комунікації» Метью Маккея та Марти Дейвіс таке «читання думок» та здогадування описують як один з блоків, який заважає спілкуванню. Частиною будь-якої комунікації є «активне слухання» - тобто, коли людина слухає, щоб зрозуміти, що каже її співрозмовник, а не просто бере паузу від говоріння.

«Читач думок», пишуть вони, не звертає уваги на те, що каже людина, а намагається здогадатися, що насправді хоче співрозмовник. «Вона тільки говорить, що хоче піти на концерт, але напевно вона втомилася та хоче розслабитися. Її насправді може образити, якщо я її підштовхну туди йти», - наводять вони приклад згубної звички.

Ось ще кілька блоків, які не дають, як називають це Маккей та Дейвіс, слухати активно.

Порівняння - коли людина подумки порівнює все, що каже співрозмовник, з власним досвідом, намагаючись зрозуміти, чи є він/вона розумнішим, сильнішим чи більше страждав.

Репетиція подумки власної відповіді та аргументу, яким можна заперечити слова співрозмовника.

Аналіз слів на предмет того, в яку категорію можна зарахувати цю людину.

Марення - коли увага не підтримується на словах співрозмовниках, а відлітає в якісь свої світи.

Фільтри – коли людина слухає лише, аби спіймати ключовий меседж, наприклад, оцінити, в якому емоційному стані перебуває співрозмовник. Якщо все нормально, то можна думати про своє.

Формулювання подумки поради, причому з перших слів співрозмовника.

Ідентифікація – коли людина в тому, що говорить співрозмовник негайно починає шукати подібні випадки у власному минулому.

Усе це – погані звички, яких важко позбутися. Я сама борюся з трьома з них. Але ця порада «слухати серцем» є по суті порадою користуватися одним з блоків, який заважає розуміти іншу людину, а «бути хитрішою» - як його обходити, зміцнюючи стереотип, що жінок важко зрозуміти. Чи не простіше слухати, що тобі кажуть, та говорити, що маєш на увазі?

Те, що жінки вміють формулювати свої думки та користуватися логікою так само добре, як чоловіки, думаю, доводити не треба. Серед журналістів, юристів, вчених, викладачів – представників професій, де треба вміти це робити надзвичайно добре - представниць «прекрасної статті» чимало. У коментарях у соціальних мережах я не бачу жодної кореляції між статтю та вмінням розуміти текст і докладно викладати власну думку.

Всі ці розмови про таємничість, малозрозумілу природу жінок та «жіночу логіку», я вважаю, в значній мірі є способом ігнорування жінок та їхніх потреб.

Що означає, коли жінка киває головою?

Звичайно, що існують особливості в комунікації між жінками та чоловіками, але не є вони ані радикальними, ані таємними – в літературі з бізнес-комунікації та менеджменту вони добре описані. Арнольд Санов, експерт з комунікації в статті на Linked нарахував 21.

За його спостереженнями, чоловіки шукають розмови більше з метою підтримання статусу та незалежності, а жінки – для встановлення ближчих відносин. Жінки більш схильні напряму просити про допомогу, але менше хизуються своїми досягненнями. Коли жінка киває головою, вона дає зрозуміти, що чує співрозмовника, а чоловік – що погоджується. Слухаючи про проблеми іншого, жінка спочатку запропонує співчуття, а чоловік – пораду. Чоловіки висловлюють думки, які вони вже продумали. Жінки частіше міркують вголос. Чоловіки частіше перебивають та висловлюють сарказм. При донесенні неприємної зворотної реакції, жінки більш схильні, ніж чоловіки «підсолодити пилюлю».

Безперечно, що є місце тайні, романтиці, натякам, флірту та, якщо комусь це подобається, - загадкам та ребусам. Але навички успішної комунікації корисні усім як в особистому, так і у професійному житті.

І повертаючи до наших «ромео» - у чоловіків, які вміють слухати, не виникне проблеми відрізнити флірт від щирого прохання відчепитися. Це ж очевидно.

А чого хоче жінка не так важко дізнатися. Варто лише запитати і, методом активного слуханням, отримати відповідь. І останнє – «ні» все-таки означає - «ні».

Передрук та інше використання матеріалів, розміщених на цьому веб-сайті, дозволяється за умови посилання на джерело.

Дивіться також: «Забули Тарасика!» Як живе українська родина з 15-ма дітьми в Сакраменто. Відео

«Забули Тарасика!» Як живе українська родина з 15-ма дітьми в Сакраменто. Відео