Думки, висловлені в рубриці «Моя Америка», передають погляди самих авторів і не відображають позицію «Голосу Америки».
Купівля одягу для мене завжди була проблемною справою. У дитинстві, ще за Радянського Союзу, особливого вибору не було і мої найкращі наряди були пошиті мамою. Китайські пуховики, які першими, разом з турецькими джинсами, проникли через «залізну завісу», слідом за мішками Гаммі та Філом Донаг’ю, виявилися жахливої якості.
Для ринків «Петрівка» та «Володимирського» - популярного місця затоварення одягом в 90-х – я виявилася неготовою психологічно. В мене швидко замилювалися очі і те, що виглядало як несмак при першому погляді, через півгодини кружляння рядами, починало здаватися цілком нормальним. А ці мужні чоловіки та жінки, які купували свій товар, часом ризикуючи життям, а потім стояли годинами на морозі, могли мені впхнути що завгодно. Спочатку діяли лестощами - «а це ви собі на випускний в школі купуєте?» - а потім методом прямого психологічного тиску: «Це не моя спідниця завузька. Це у вас стегна заширокі!». Так я ставала власницею мишачого кольору сарафану з м’якої мішковини та чорної сукні з фатину з блискавками.
Перші магазини на Хрещатику мали вже кращий асортимент та умови для примірки, але були тоді для мене занадто дорогими, а продавчині – показово зверхніми. Я негайно розуміла, що «фейс-контроль» мені не пройти, і виходила.
Єрусалим, 1999-ий рік. Через плече в мене не автомат, а новий наплічник, яким я тоді дуже пишалася. Ансамбль доповнює майка з ринку «Петрівка» та пошита мамою спідниця.
Крамниці одягу за кордоном – переважно в Європі – мені подобалися, але потрапляла я туди рідко - лише, коли їздила у журналістські відрядження. Отже мій гардероб поповнювався дуже повільно. Церемонія вручення Нобелівської премії в Стокгольмі – новий светр. Ізраїльтяни обрали прем’єр-міністром Егуда Барака, а я купила оригінальну торбу і штани. Історія про безкоштовну пересадку серця українцю у лікарні в Польщі – демісезонне пальто.
Під час першого приїзду в США я була в захопленні від молів: одяг різноманітний, гарний, дешевий. Джинсова спідниця за 4 долари? Светр за 16? За свій перший шопінг, я практично подвоїла свій гардероб.
З того часу сектор продажу одягу в Україні трансформувався, в США та в інших країнах з’явилися новаторські підходи, а я … розчарувалася в молах.
Потомак Мол в Вірджинії.
Нижче – деякі мої спостереження за новими трендами продажу одягу в США. Усе базується на моєму досвіді 13-ти років проживання в чотирьох американських штатах, підкріпленому результатами досліджень.
Список не є виключним та винятковим для США – деякі з цих трендів тією чи іншою мірою присутні і в Україні.
Розмір – справа умовна
Виробники одягу багатьох брендів, що продаються на американському ринку, занижують розмір, аби клієнтки почувалися краще і купували їхні речі. Це називається «розмір марнославства» (vanity sizing). Розмір 8 в 1995-му дорівнював сьогоднішньому 6-му, в 1970 – другому, а в 1958-му – нульовому! До того ж розміри різняться між брендами. В крамницях H&M, Zara та Ann Taylor жінки 8-го розміру набагато стрункіші від тих, хто купує той же розмір в Calvin Klein та Guess. Я особисто ношу речі від нульового до восьмого розміру, залежно від крамниці та року покупки.
Виробники одягу багатьох брендів, що продаються на американському ринку, занижують розмір, аби клієнтки почувалися краще і купували їхні речі
З іншого боку, в США деякі бренди пропонують одяг, який буде пошитий саме на твою фігуру, як от фірми чоловічого одягу Indochino та Black Lapel.
Новий популярний тренд – підписка на одяг
У США набуває популярності підписка на одяг. Наприклад, компанія Le Tote, яка мене переслідує в усіх мережах з наполегливістю маніяка, пропонує наступну модель. За 49 доларів в місяць стиліст формує два наряди і відсилає клієнтові, базуючись на інформації про стиль (для цього треба пройти тест). Поносила – відсилаєш назад. Якщо щось дуже сподобалося, цю річ можна залишити, і компанія зніміть ціну за неї з твоєї картки. Речі можна обирати онлайн і самій. Одяг не треба прати чи здавати в хімчистку, а доставка безкоштовна.
Окрім очевидного – платити гроші і не поповнювати гардероб – мене в цій схемі зупиняє необхідність весь час бігати на пошту. Але із задоволенням віддамся в руки стиліста, бо сама куплю ще одні сірі брюки та светрик а-ля «морячка».
Етика виробництва одягу та взуття стає такою ж важливою, як і естетика
Покупці почали звертати дедалі більше уваги не лише на якість, зовнішній вигляд та ціну, а на і те, як цей одяг виробляється. Купувати речі з використанням дитячої чи фактично рабської праці стає все менше бажаючих. Особливо голосно про це заговорили після трагедії в Бангладеш в 2013-му році, коли через обвал будинку загинуло понад тисячі працівниць текстильної галузі.
Працівниця текстильної промисловості в Бангладеш
Суспільна кампанія за справедливу торгівлю та етичний одяг (Fair Trade and Ethical Clothing) об’єднує борців за нормальні умови праці, екологів та виробників одягу. Організація видає компаніям, одяг яких виробляється в гідних умовах, знак якості, про який вони повідомляють покупцям.
Думаю, що експортерам українського одягу теж варто зазначати, що швачки отримують зарплату вищу за ринкову, працюють восьмигодинний робочий день в гарних приміщеннях та мають відпустку по догляду за дитиною – якщо так воно і є. Доброта сьогодні в тренді і це може бути додатковим аргументом купити одяг саме цього бренду!
Американці купують дуже багато одягу
Особливість американського будинку, побудованого щонайменше в останні 20-30 років, - великі комори для одягу. Треба ж кудись складати усю свою одежину.
Згідно з даними Alliance data, 37% жінок мають 25-49 блузок, 32% - понад 25 пар взуття. Середньостатистична американська жінка сьогодні є власницею 30 повноцінних нарядів. В 30-х роках - лише дев’яти.
У США можна знайти як дуже дорогий, так і надвичайно дешевий одяг. Нові штани чи пальто тут може собі дозволити кожний. Якщо крамниці в молі задорогі, то можна пошукати в магазині "Армії порятунку" (Salvation Army) чи в Інтернеті (Graigslist) і придбати за кілька доларів чи навіть отримати безкоштовно.
Крамниця Polo, Ralph Lauren, у Вірджинії пропонує великі знижки
У середньому американська родина з чотирьох осіб витрачає 1 700 доларів на одяг на рік, що становить лише 3.5% родинного бюджету. Американці регулярно носять лише 20% свого одягу, дещо залишається висіти в коморі з цінником. Я знаю, бо мені купу такого одягу передала сестра чоловіка.
До речі, обмінятися чи віддати одяг тут, принаймні в нашому колі – не в Беверлі Гілс – не вважається чимось соромним. Я так і поповнюю свій гардероб, і позбавляюся від зайвого.
Чимало з цього викидається. Щороку американці в середньому відправляють на смітник 31 кг текстилю, тобто за вагою мого собаку. Екологи б’ють на сполох, а деякі країни – як от в Африці - закривають свої ринки від західного секондхенду, бо він через низькі ціни пригнічує внутрішнє виробництво.
Для себе, аби протистояти цій тенденції, я запровадила добровільний податок. Кожен раз, коли я купую нову річ, додатково 30% ціни перераховую на потреби в Україні – на лікування пораненим, родинам без батька, тощо.
Дедалі більше одягу купують в Інтернеті
Чимала частина цього купується в Інтернеті. Згідно з цим дослідженням ринку, 96% американців купують речі в Інтернеті. Зі всіх покупок, 44% складає категорія одягу, взуття та прикрас, поступаючись лише книгам, музиці та фільмам. Найбільше це робить наймолодше покоління, найменше – люди похилого віку. Причому на шопінг онлайн міленіали витрачають в середньому 6 годин в тиждень.
Дедалі більше одягу та аксесуарів американці купують онлайн
Я теж переважно купую речі в Інтернеті, але не через відгуки інших покупців. Набагато краще самій приміряти сукню, ніж читати думку Мері з Айови. Але в молі в мене починає боліти голова - забагато людей, світла, запахів – а за пару годин шопінгу я втомлююся більше, ніж за вісім годин на роботі. Щоправда, купивши речі в Інтернеті, як правило, я повертаю понад половину. Отже, для мене це теж – не ідеальне рішення.
І до Києва
А найбільше мені сьогодні подобається купувати одяг в Україні. Кожен раз, коли я приїжджаю в Київ, ми вже традиційно йдемо поновити мій гардероб з Тетяною Петковою, яка багато років редагувала журнал для жінок та є, на мою думку, «іконою стилю». Перевагу ми надаємо українським модельєрам. Речі з моєї останньої «літньої київської колекції» 2016-го року досі викликають купу компліментів, особливо - світло зелена сукня з квіточками.
Я в одязі українського бренду на саміті з ядерної безпеки у Вашингтоні, 2016-ий рік.
А які новітні тренди - деінде - побачили Ви, що з цього Вам подобається, а що викликає роздратування та як одяг купуєте саме Ви? Ваша думка нам цікава!
Передрук та інше використання матеріалів, розміщених на цьому веб-сайті, дозволяється за умови посилання на джерело.
Дивіться також: 17-річний «лобіст»: Як старшокласник став однією з ключових осіб у просуванні проукраїнського закону в Конгресі США. Відео
Your browser doesn’t support HTML5
17-річний «лобіст»: Як старшокласник став однією з ключових осіб у просуванні проукраїнського закону в Конгресі США. Відео